Канюк Ярема Сергійович

КАНЮ́К Ярема Сергійович (псевд.: Р. Ясенко, Е. Синета, Крас; 27. 04. 1909, с. Глибока, нині смт Чернів. обл. — 25. 03. 1933, Чернівці) — публіцист, поет. Син Сергія, внук Зиновії Канюків. Після закінчення 1-ї Чернів. укр. гімназії (1928), розпочав громад.-політ. діяльність. Студіював філософію у Чернів. університеті. Один із засн. та співред. ж. «Самостійна думка», що виходив 1931–37, в якому й друкував переважно свої твори (вірші «Поет», «На що зіпреш ти якір свій» та ін.). Брав активну участь у політ. житті Буковини. Автор неопублік. зб. поезій «Пелюстки із рожі одної любови», водевілю «Соломяні вдівці», новели «Олена», літ.-крит. праць «Іван Франко як критик», «Михайло Коцюбинський — поет краси природи і краси людської душі», «Григорій Савович Сковорода — предтеча українського національного відродження» та ін., а також укладач народних прислів’їв і приказок («Скалки духового діаманту» тощо). Помер через із тяжку хворобу.

Завантажити статтю