КАПШУЧЕ́НКО Петро Савич (псевд. — P. Enko; 27. 09. 1915, с. Сухачівка побл. м. Катеринослав, нині у складі Дні­пропетровська — 17. 11. 2006, м. Лоренсвіл, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — скульптор. Почес. чл. Нац. комісії з питань поверне­н­ня в Україну культур. цін­ностей (1998). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2006). Закін. Дні­проп. художнє училище (1940; викл. О. Жирадков, М. Погребняк). Працював 1940–43 скульптором, декоратором у театрах Дні­пропетровська. 1943–45 — на примус. роботах, 1945–49 — у таборі для інтернованих у м. Реґенсбурґ (Німеч­чина). Від 1949 — у Буенос-Айресі, від 1963 — у Філадельфії. Учасник мистецьких ви­ставок від 1945. Персон. — у Буенос-Айресі (1959), окрузі Верналь (Арґентина, 1963), Нью-Йорку (1967), Спрінґфілді (шт. Мас­сачусетс, США, 1972), Вашинґтоні (1973), Києві (1996, 1998, 2000), Дні­пропетровську (2001). Основні галузі — станк. та монум. скульптура, пластика; матеріали — бронза, теракота, порцеляна, дерево. Створив роботи за сюжетами з арґентин. життя, а також на укр. тематику, зокрема про козацтво та голодомор. Скульптури виконані у реаліст. манері, по­значені символікою, неоромантизмом, ім­пресіоніст. й екс­пресіоніст. рисами. Автор памʼятників митрополиту В. Липківському (1983) та княгині Ользі (1987) у м-ку Бавнд Брук. Окремі твори зберігаються у НХМ, НМЛ, Нац. музеї Т. Шевченка, Музеї історії міста Києва, Музеї геть­манства (усі — Київ), Шевченків. нац. заповід­нику (м. Канів Черкас. обл.), Дні­проп. худож. та істор. музеях.