Карабіневич Панас Сильвестрович

Визначення і загальна характеристика

КАРАБІНЕ́ВИЧ Панас Сильвестрович (18(30). 01. 1897, с. Серебринці, нині Могилів-Поділ. р-ну Вінн. обл. — 15. 05. 1964, м. Чортків Терноп. обл.) — антрепренер, актор, режисер. Брат єпископа Миколи (Карабіневича), чоловік А. Карабіневич. Учасник 1-ї світової війни. Навчався у духовній семінарії у Кам’янці-Подільську (нині Кам’янець-Подільський Хмельн. обл., 1913–15). Від 1919 на адміністративній посаді у Державному театрі УНР під керівництвом М. Садовського у Кам’янці-Подільську. 1920 емігрував до Галичини. Перебував у таборі переміщених цивільних осіб «Страдом» біля м. Ченстохова (Польща). Працював в українських мандрівних театрах І. Когутяка, О. Міткевич, М. Айдарова та ін. 1924–39 володів власною концесією (дозволом на організацію театру), керував мандрівними театрами, з якими виступав на Волині, Поліссі, Лемківщині, Закарпатті, у Галичині, а також Польщі. 1927 очолив Новий український театр, який намагався зробити стаціонарним у Луцьку. 1929–32, 1937 керував Українським театром П. Карабіневича, 1932–36 — Наддніпрянським театром П. Карабіневича, 1938–39 — Українським народним театром ім. М. Садовського. Поступово репертуар змінювався від розважального (побут.-оперетк.) до національно виховного (істор.-побут.) тематики. Від 1939 — адміністративний директор Тернопільського українського драматичного театру ім. І. Франка, згодом — колгоспного театру в Бережанах (нині Терноп. обл.). 1941 заарештований і висланий на Урал. Від 1944 — методист Будинку народної творчості в Тернополі; керівник Заліщицького, 1951–61 — Чортківського Будинків культури, де був режисером народних самодіяльних театрів. Реабілітовани 1989. Його ім’ям названо одну з вулиць та самодіяльний театр у Чорткові.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю