Караваєві дачі
КАРАВА́ЄВІ ДА́ЧІ — історична місцевість, житловий масив у Соломʼянському районі Києва. Знаходиться між Відрадним і Шулявкою, вулицями М. Янгеля, Смоленська та Гарматна, проспектом Відрадний і коліями Київ. залізнич. вузла Пд.-Зх. залізниці. Назва повʼязана з імʼям визнач. хірурга й офтальмолога
Караваєва Володимира Опанасовича (08(20). 07. 1811, м. Вʼятка, нині Кіров, РФ — 03(15). 03. 1892, Київ), який 1869 придбав розташ. тут садовий розплідник пл. 42,68 дес. (т. зв. Деревний розплідник, здійснював продаж оранжерей. рослин, фрукт. і парк. дерев та кущів). Через 4 р. він приєднав до цієї ділянки куплену у військ. гімназії (Володимир. кадет. корпусу) т. зв. гімназичну земел. ділянку, після чого його володіння склали 64 дес. В. Караваєв народився у багатодіт. сімʼї купця 2-ї гільдії на Приураллі, а славу видат. вченого-медика здобув у Києві. Після закінчення мед. факультету Казан. університету (1831) працював і вдосконалював майстерність у С.-Петербурзі в І. Буяльського та Х. Саломона; 1834–35 — у Берліні, де познайомився та потоваришував з М. Пироговим. Коли 1836 останній був обраний на каф. хірургії Дерпт. університету (нині м. Тарту, Естонія), то запропонував В. Караваєву місце в своїй клініці. 1838 В. Караваєв захистив дис. «Травматичне запалення вен». Від 1839 — ординатор Кронштадт. шпиталю (нині у складі С.-Петербурга); від 1840 — проф., 1841–92 — засн. і завідувач кафедри факультет. хірургії, 1841–47 — перший декан мед. ф-ту, 1844–92 — засн. і кер. факультет. хірург. клініки Університету св. Володимира в Києві. Окрім питань травматич. флебіту, праці В. Караваєва були присвячені техніці ампутацій, ринопластиці, хірург. лікуванню косоокості й катаракти. Одним з перших у Рос. імперії почав робити операцію із видалення яєчників і впроваджувати в хірург. практику засоби знеболювання (першу, раніше на 4 дні, операцію з використанням ефір. наркозу виконав у лютому 1847 М. Пирогов). У Києві він мешкав на вул. Шулявська, яку 1891, за рік до смерті, перейменували на його честь (нині Л. Толстого). Певний час існувала вул. Печерсько-Караваєвська на Звіринці — там, поряд з урочищем Верхня Теличка (нині тер. Нац. ботан. саду ім. М. Гришка), В. Караваєв також мав власну землю, на якій побудував дачу «Прибережна відрада». Від 1962 його імʼя носить колишня вул. Мала Залізнична, яка безпосередньо розташ. на масиві К. Д. — між вулицями Землячки та Я. Галана. Після смерті В. Караваєва частину земель (понад 32 дес.) в цій місцевості успадкувала його дочка, О. Караваєва-Колчакова, яка розділила її на 238 ділянок і виставила на продаж. Пізніше ці ділянки додатково розбито на 8 вулиць та від 1903 остаточно розпродано. 1908 вони вже були забудовані. Унаслідок цього виникло с-ще К. Д., в якому 1911 мешкало бл. 5 тис. осіб, нараховувалося 323 садиби, 296 будинків. 1914 воно увійшло до складу Києва. Водночас О. Караваєва-Колчакова виділила ділянку землі для спорудження храму. Спасо-Преображен. церква на К. Д. діяла до 1931 (закрита та знищена більшов. владою під приводом планового будівництва геол.-розв. технікуму; нині на її місці розташ. житл. будинок). Тер. між сучас. вул. Комбайнерів і залізнич. ст. Київ-Волинський забудовано у 1930–40-х рр., тому її іноді називають Новокараваєві Дачі. Майже вся забудова 1-ї третини 20 ст. на К. Д. знесена у 1970–80-х рр. Побл. перетину вулиць В. Гетьмана, К. Ушинського та Чоколів. бульвару, на межі К. Д. і місцевостей Кадетський Гай (був відомий від кін. 18 ст. як Шулявський Гай) та Чоколівка, за 4 км від ст. Київ-Волинський і за 3 км від ст. Київ-Пасажирський розташ. зупин. пункт Київ. залізнич. вузла «Караваєві Дачі», відкритий 1926. У 1950-х рр. над ним зведено шляхопровід. 2003–05 зупин. пункт ґрунтовно реконструйовано, зокрема з застосуванням новатор. конструктив. рішень збудовано вокзал. комплекс (арх. В. Куц). Ця багатофункціонал. будівля складається з двох пасажир. павільйонів, обʼєднаних залом-пасажем, у яких розміщуються квитк. каси, зали очікування, кафе і магазини, а також служби сервісу вокзалу. Зупин. пункт обслуговує електропоїзди приміс. і міжобл. сполучення, від 2011 — одна з зупинок міської електрички. Має 3 високі платформи (1 бічна та 2 острівні) і 5 колій. На вул. К. Ушинського функціонує радіоринок «Караваєві Дачі» з найширшим у Києві асортиментом радіодеталей, електроніки та запчастин. Побл. вул. Донецька на Чоколівці починається р. Вершинка (заг. протяжність бл. 1,5 км). Вона протікає паралельно залізниці, спочатку частково у колекторі (переважно під зупин. пунктом «Караваєві Дачі»; від поч. 2000-х рр.), а після перетину шляхопроводу над залізнич. платформою виходить на поверхню, потім за бл. 500 м перетнувши залізничні колії, впадає в Либідь. На К. Д. деякий час мешкав повний тезка (за однією з версій — онук) В. Караваєва — ентомолог, дир. Зоол. музею АН УРСР Караваєв Володимир Опанасович.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Історичні місця 
