Карасьова-Крижицька Віра Євгенівна
КАРАСЬО́ВА-КРИЖИ́ЦЬКА Віра Євгенівна (14(27). 05. 1905, м. Гадяч, нині Полтавської обл. — 26. 03. 1985, Київ) — письменниця. Дружина О. Крижицького, мати М. Склярської. Член СПУ (1939). Літературні премії імені М. Трублаїні, імені О. Копиленка (обидві — 1978). У Києві навчалася у художньому інституті (1924; майстерня В. Кричевського), закінчила спеціальні педагогічні курси (1926), навчалася у студії І. Рерберга (Москва). Мешкала у Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Учителювала. Від 1943 — у Києві. Працювала у редакції газети «Юный ленинец», журналу «Піонерія» та «Малятко». Писала російською мовою. Дебютувала 1936 у ленінградському журналі «Чиж» оповіданням «Как у Тошки болел зуб». Авторка книг «Синяя чашка» (1948), «Теремок» (1955), «Маленькие ленинградцы» (1960), «Машенька» (1965), «Светлое окошко» (1970), «Галин день» (1972), «Терем-теремок» (1974), «Рассказы» (1975), «Была война народная» (1978), «Так и было» (1985; усі — Київ). Переклала російською мовою деякі твори В. Канівця, Є. Гуцала, В. Сухомлинського.