Карашевський Володимир Ігорович

КАРАШЕ́ВСЬКИЙ Володимир Ігорович (06. 07. 1955, Київ) — художник театру і кіно. Премії «Київ. пектораль» (1999, 2007–08), ім. Ф. Нірода (2007), ім. Д. Лідера (2008). Член НСХУ (2005). Закін. Київський художній інститут (1981; викл. Д. Лідер). Працював художником навч. театру при інституті культури (1983–87); гол. художником Молодіж. театру (1987–88), театру-студії «Будьмо!» (1988–90), Камер. театру-студії (1990–91); від 1996 — худож. кер. експерим. лаб. Нац. центру театр. мистецтва ім. Леся Курбаса; водночас від 2010 — гол. художником Молодого театру (усі — Київ). Учасник мистецьких виставок від 1983. Персон. — у Києві (1990, 2006). Оформив вистави: «Вічний бунт» М. Куліша (1987), «Лев і Левиця» за І. Коваль (2001), «Четверта сестра» за Я. Ґловацьким (2006), «Поки мама не прийшла» за Р. де Восом (2010), «Той Тоот та інші» за І. Меркенем (2011; усі — Молодий театр); «Брати Карамазови» (Моск. театр на Таганці); «Настасія Пилипівна» (обидві — за Ф. Достоєвським, 1997), «Чайка» за А. Чеховим (1998), «Зачарована Десна» за О. Довженком (1999), «На самоті бавовняних ланів» за Б. Кольтесом (2000), «Голодний гріх» за В. Стефаником (2006; усі — Нац. центр театр. мистецтва ім. Леся Курбаса); «Сентиментальний круїз» за Т. Кандолою (2004), «Божа сльоза» за М. Косміним (2008; обидві — Нац. драм. театр ім. І. Франка); «Одруження» за М. Гоголем (Театр ім. Йокая, Угорщина, 2009); х/ф «Райські птахи» за Р. Ібрагімбековим («Сота сінема груп», Київ, 2007). Окремі роботи зберігаються у МТМК (Київ).

Рекомендована література

1. Володимир Карашевський: «…таємниця є завжди» / Інтерв’ю взяла А. Гайшенець // Просценіум. 2007. № 1.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю