Карлівка

Визначення і загальна характеристика

КА́РЛІВКА — місто Полтавської області, райцентр. Міськраді під­порядк. села Іванівка та Солона Балка. Знаходиться на р. Орчик (притока Орелі, бас. Дніпра), за 47 км від обл. центру. Площа 16 км². Насел. 17 995 осіб (2001, складає 89,7 % до 1989), пере­важно українці. Залізнична станція. Істор. р-ни: Микитівка, Жовтневе, Шевченківка, Поділ, Приточівка, Центр, Камінці, Довгалівка, Зірковий. Тут виявлено похова­н­ня доби бронзи (3–1 тис. до н. е.), зна­йдено срібні рим. монети (1–2 ст.). Засн. у 1670-х рр. пере­селенцями з Прав­обереж. України як слобода Орчик. Вона входила до складу 1-ї Полтав. сотні Полтав. полку. Від поч. 18 ст. — у власності генерала рос. армії І.-Б. Вейсбаха. Бл. 1711 (вважається істор. датою заснува­н­ня міста) він пере­йменував Орчик на К. Після його смерті 1735 рос. імператриця Анна Іванівна подарувала К. фельдмаршалу Б.-К. Мініху, який на­звав її Мініхпольом. 1742 імператриця Єлизавета заслала Мініха до Сибіру, а слободу та ін. маєтності надала у користува­н­ня графу О. Ро­зумовському. Водночас була повернута й попередня назва. 1849 М. Ро­зумовська продала К. великій княгині Олені Павлівні, дружині Михайла Па­вловича, сина імператора Павла І. Від 1873 до 1917 К. належала великій княгині Катерині Михайлівні та її нащадкам Г. і М. Мекленбург-Стрілицьким та принцесі О. Саксен-Альтенбурзькій. Після утворе­н­ня Полтав. губ. входила до складу Костянтиногр. пов. Від 1863 — волос. центр. У 2-й пол. 1810-х рр. у К. вже діяли сукон­на мануфактура (працювало понад 200 осіб), цегельня, вос­кобійня, кін­ний завод, де вирощували араб. коней, і завод племін. рогатої худоби (англ. і волоської порід). 1859 налічувалося 536 дворів, мешкало 3345 осіб, функціонувало училище, від­бувалося 4 ярмарки на рік. 1817 на місці деревʼяної Успен. церкви зведено муровану (знесено у 1930-х рр.). При ній діяла школа. 1863 у К. було 508 дворів і проживало 2666 осіб. 1856 (раніше на 5 р.) карлів. селян звільнено від кріпацтва. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. працювали мех. майстерня, паровий млин (від 1855), салотоп. (від 1863), крохмал. (від 1866), черепич. (від 1899), цукр. (від 1905) заводи. 1910 мололи борошно 4 парових і 1 вальцювал. млини, низка вітряків. На поч. 20 ст. у К. функціонували 2 земські та 1 церк.-парафіял. школи, короткотермін. пед. курси для вчителів початк. шкіл Зіньків., Костянтиногр. і Полтав. пов. 1900 мешкало 4926, 1923 — 4774 (разом з під­порядк. с. Захлюпанка — 8064), 1939 — 10 409 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1923 — райцентр. 1931–37 — у складі Харків., від 1937 — Полтав. обл. Жит. за­знали сталін. ре­пресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 1939 — смт. Під час нім.-фашист. окупації (21 вересня 1941 — 20 вересня 1943) страчено 15, вивезено на примус. роботи до Німеч­чини 275 осіб. Від 1957 — місто. 1962 до К. при­єд­нано с-ща Жовтневе, Микитівка та Шевченківка. 1959 тут мешкало бл. 14,5 тис., 1979 — 19,3 тис., 1998 — 19,9 тис. осіб. Нині за характером виробництва місто є індустр.-аграрним. Гол. під­приємства: ВАТи — «Карлів. мех. завод», «Карлів. маш.-буд. завод», «Карлів. мебл. ф-ка», «Карлів. хлібозавод»; ТОВ «Карлів. цукр. завод», Жовтн. спиртзавод, нафтогазорозвідув. екс­педиція глибокого бурі­н­ня. У К. — 3 заг.-осв. школи, школа мистецтв, г-зія, 4 дитсадки, ПТУ; рай. Будинок культури, центр. рай. бібліотека для дорослих, рай. дит. б-ка, Карлівський історико-крає­знавчий музей; центр. рай. лікарня, 2 фельдшер. пункти, водолікарня; станція юних натуралістів та техніків, Будинок школярів; ДЮСШ; є від­діл. 6-ти банків, парк, готель. Виходить г. «Життя і слово». Діє оздоров. табір для дітей «Орлятко». Реліг. громади: 3 — УПЦ МП; християн віри євангельської, євангел. християн-баптистів. Встановлено меморіал Слави, погру­д­дя М. Під­горного, памʼятні знаки воїнам-афганцям, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, мемор. дошку воїну-афганцю, Герою Рад. Союзу Г. Громницькому. Серед видат. уродженців — біо­лог, агроном, академік АН СРСР Т. Лисенко, фахівець у галузі метало­знавства та зварюва­н­ня металів, чл.-кор. НАНУ А. Іщенко, гірничий інженер-геофізик О. Галяс, лікар-кардіолог В. Ждан, філософ В. Климов, мово­знавець С. Ломакович, фахівець у галузі кораблебудува­н­ня М. Сліжевський; ре­ставратор, мистецтво­знавець Л. Калениченко, художниця Л. Гвоздинська; баяністка, засл. арт. РРФСР З. Альошина; тромбоніст, диригент, аранжувальник, засл. арт. України Е. Головашич, кларнетист, засл. арт. Молд. РСР А. Мусієнко; спортс­менка (паверліфтинг) І. Яворська; рад. держ. і парт. діяч М. Під­горний; Герой Радянського Союзу І. Качалко. З К. повʼязані життя та діяльність письмен­ника, пере­кладача І. Бабича, письмен­ника, пере­кладача, літературо­знавця Олекси Ізарського, поета, пере­кладача Б. Радевича; художника, писанкаря, засл. майстра нар. творчості України І. Ніколаєвського; заслужений тренера України В. Солов­йова.

Т. І. Голуб

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю