Електрозварювання

Визначення і загальна характеристика

ЕЛЕКТРОЗВА́РЮВАННЯ — зварювання матеріалів, що ґрунтується на викори­стан­ні теплової енергії, яку отримують в зоні зварюва­н­ня при проходжен­ні електричного струму. Осн. способи Е.: дугове, електрошлакове, електрон­но-променеве, контактне, плазмове зварюва­н­ня За принципом створе­н­ня звар. шва той чи ін. вид Е. належить до зварюва­н­ня плавле­н­ням або зварюва­н­ня тиском. Під час зварюва­н­ня плавле­н­ням краї виробів роз­плавлюються й між частками утворюється заг. маса рідкого металу, з якої у процесі тверді­н­ня формується звар. шов. При зварюван­ні тиском попередньо на­гріті до пластич. стану або роз­плавле­н­ня краї зʼ­єд­нуються внаслідок за­стосува­н­ня мех. енергії. Е. виконують за допомогою від­повід. матеріалів і устаткува­н­ня. Вони дають змогу зварювати метали, пластмаси, скло, живі біол. тканини тощо. За обсягом викори­ста­н­ня в промисловості та побуті Е. посідає провід­не місце серед ін. способів отрима­н­ня нерозрив. зʼ­єд­на­н­ня металів. Значну кількість технологій Е. й родин. технологій (наплавлення, напилення) роз­роблено укр. вченими, зокрема Ін­ституту електрозварюва­н­ня НАНУ (Київ). М. Бенардос вперше в світі створив способи електродуг. та точк. контакт. зварюва­н­ня.

Літ.: Патон Б. Є. Електрозварюва­н­ня на новому етапі // Наука і життя. 1959. № 10; Лебедев В. К. Электрооборудование для дуговой и шлаковой сварки. Москва, 1966; Технология электрической сварки метал­лов и сплавов плавлением. Москва, 1974; Хренов К. К. Сварка, резка и пайка метал­лов. Москва, 1979; Сварка и специальная электрометал­лургия: Сб. науч. тр. к 50-летию Ин-та электросварки им. Е. Патона АН УCСР. К., 1984; Наплавка. Опыт и эф­фективность применения. К., 1985; Патон Б. Е. Сварка в ракетно-космической промышлен­ности // Космонавтика и ракетостроение. 1998. Вып. 14; Патон Б. Е., Кучук-Яценко С. И. Новые разработки для контактной сварки трубо­проводов // Потенциал. 2003. № 1/2.

О. П. Литвинов

Завантажити статтю