ЖЕЛЕ́НСЬКИЙ Владислав (Żeleński Władysław; 06. 07. 1837, с. Ґродковіце побл. Кракова — 23. 01. 1921, Краків) — польський композитор, піаніст, педагог, музично-громадський діяч. Батько Т. Желенського. Навч. у Яґел­лон. (Краків) та Карловому (Прага, отримав ступінь д-ра філософії, 1862) університетах, Празькій (кл. фортепіано А. Дрейшока, органа — Й. Крейчі) та Париз. (1866; кл. Н.-А. Ребера) консерваторіях. Від 1872 — проф. Муз. ін­ституту у Варшаві, від 1878 — арт-дир. Варшав. муз. товариства. Від 1881 — у Кракові: викл. муз. школи, засн. і дир. Консерваторії при Муз. товаристві. Ж. — найві­доміший польс. композитор в опер. сфері після С. Монюшка. У вокал. музиці продовжував польс. нац. традиції, в оркестр. — близький до нім. романтиків. Автор під­ручників: «Nauka harmonii i pierwszych zasad kompozycji» (1877; 1899), «Nauka elementarnych zasad muzyki» (1897; обидва — Варшава).