Желенський Владислав
ЖЕЛЕ́НСЬКИЙ Владислав (Żeleński Władysław; 06. 07. 1837, с. Ґродковіце побл. Кракова — 23. 01. 1921, Краків) — польський композитор, піаніст, педагог, музично-громадський діяч. Батько Т. Желенського. Навч. у Яґеллон. (Краків) та Карловому (Прага, отримав ступінь д-ра філософії, 1862) університетах, Празькій (кл. фортепіано А. Дрейшока, органа — Й. Крейчі) та Париз. (1866; кл. Н.-А. Ребера) консерваторіях. Від 1872 — проф. Муз. інституту у Варшаві, від 1878 — арт-дир. Варшав. муз. товариства. Від 1881 — у Кракові: викл. муз. школи, засн. і дир. Консерваторії при Муз. товаристві. Ж. — найвідоміший польс. композитор в опер. сфері після С. Монюшка. У вокал. музиці продовжував польс. нац. традиції, в оркестр. — близький до нім. романтиків. Автор підручників: «Nauka harmonii i pierwszych zasad kompozycji» (1877; 1899), «Nauka elementarnych zasad muzyki» (1897; обидва — Варшава).
Додаткові відомості
- Основні твори
- опери — «Конрад Валлєнрод» (1885, за А. Міцкевичем), «Стара легенда» (1907, за Ю. Крашевським; обидві прем’єри — у Львові), «Ґопляна» (1896, за Ю. Словацьким), «Янек» (1900; прем’єра на відкритті Великого театру у Львові з О. Мишуґою у гол. партії; сезон 1908–09 — у Києві); 2 Симф. (1872, 1912); увертюри — «В Татрах», «Лісові відгуки»; Концерт для фортепіано; 25 прелюдій для органа; кантати; хор. твори, романси, пісні тощо.
Завантажити статтю
Людина 
