Жилко Лариса Нутіївна

Визначення і загальна характеристика

ЖИЛКО́ Лариса Нутіївна (27. 03. 1954, Київ) — художник театру і кіно. Дружина В. Жилка. Член НСКінУ (1983), НСХУ (1984). Закін. Ленінгр. ін­ститут театру, музики і кінемато­графії (нині С.-Петербург, 1976; викл. Д. Афанасьєв). Від­тоді — художник-по­становник Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка; 1992–96 — художник-по­становник Муніцип. театру, 1996–2003 — викладач студії «ФОФ» в Оденсі (Данія). 2004 повернулася в Україну. Від 1991 має персон. ви­ставки в Європі, 1992 створила власну «Галерею Жилко» в Оденсі. Оформила стрічки: «Напередодні премʼєри» (1977, реж. О. Гойда), «Скарбничка» (1980, 2 серії, спів­авт., реж. В. Савельєв), «Ярослав Мудрий» (1981, спів­авт., реж. Г. Кохан), «Першоцвіт» (1986, реж. В. Жилко; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Голос памʼяті» (1982, «Мосфільм»), «Остан­ній осін­ній лист» (2004, реж. В. Жилко, студія «Сенекофільм»), «За все тобі дякую» (телесеріал, 12 серій, реж. К. Каптан), «Сьоме небо» (телесеріал, 5 серій, реж. В. Криштофович; обидва — 2005, студія «ПРОТВ»), «Смерть шпигунам–2» (телесеріал, 8 серій, 2008, реж. А. Гресь, «Star media»).

Л. В. Череватенко

Завантажити статтю