ГУ́САК Ґу­став (Husák Gustáv; 10. 01. 1913, Дубравка побл. Братислави — 18. 11. 1991, Братислава) — чехословацький комуністичний і державний діяч. Герой Чехословач­чини (1969). Нагородж. орденом Леніна (1969). Від 1933 — чл. КП Чехословач­чини (КПЧ). Ви­вчав право в Університеті ім. Я. Коменського, за­ймався приват. юрид. практикою у Братиславі. У роки 2-ї світової війни — один із кер. братислав. організації КП Словач­чини, пере­бував на нелегал. становищі (1940–43 — в увʼязнен­ні), брав активну участь у словац. нац. пов­стан­ні 1944. У 1945–50 — чл. ЦК КПЧ і за­ступник голови КП Словач­чини. 1951 заарешт., 1954 за звинуваче­н­ням у словац. буржуаз. націоналізмі засудж. до довіч. увʼязне­н­ня. 1960 амністований, 1963 повністю реабіліт. Від­тоді працював у Ін­ституті держави і права Словац. АН; 1969–71 — 1-й, 1971–87 — ген. секр. КПЧ, водночас у 1975–89 — президент Чехословач­чини. Під час «Праз. весни» під­тримував реформи тодіш. 1-го секр. ЦК КПЧ А. Дубчека, ви­ступав проти втруча­н­ня СРСР у справи Чехословач­чини, однак на пере­говорах у Москві (серпень 1968) пере­йшов на позиції Л. Брежнєва. У подальшому від­мовився від більшості реформ свого попередника, від­новив керівну роль КПЧ у житті су­спільства, провів арешти дисидентів і не­згодних у середовищі КПЧ та проф­союзів. Пішов у від­ставку внаслідок «Оксамитової революції» 1989. У роки правлі­н­ня Г. роз­вивалися освіта та культура українців Словач­чини; 1968 він сприяв від­новлен­ню діяльності УГКЦ.