БУКОВИ́НКА — карстова печера, геологічна (карстово-спелеологічна) памʼятка природи загальнодержавного значе­н­ня (від 1981). Знаходиться побл. с. Стальнівці Новоселиц. р-ну Чернів. обл., в межах Мамализ. карстового р-ну Поділ.-Буковин. карстової обл. Пере­буває під охороною Стальнів. сільс. ради. Площа 14,7 га. Вперше спелеолог. дослідж. печери провів В. Коржик у березні 1976. Комплексно досліджується чернів. спелеологами. Утвор. у верх­ній товщі гіпсів баденського регіо­ярусу (14 млн р.) серед. міоцену заг. потуж. 25 м. Печера лабіринт. типу, складається з 3-х поверхів, нижній з яких обводнений. Основним є серед. поверх з магістрал. галереями різної морфології (пере­січна ширина ходів — 2–3 м, висота — 1,5–5 м). Верх­ній поверх виражений фрагментарно і являє собою вузькі щілини невеликих лабіринт. ділянок, що сполучаються із серед. поверхом через вертикал. колодязі або високі зали. Топо­графічно досліджена довжина ходів печери складає 5287 м, амплітуда бл. 15 м, площа 8518 м2, обʼєм 13 490 м3. За мікроклімат. показниками внутр. частини печери — термокон­стантні. Середня річна температура +10 °С, від­носна вологість — 99 %. У порожнині зу­стрічаються числен­ні вторин­ні кри­сталічні та натічні ново­утворе­н­ня. Печера від­різняється тафонімічним багатством — остеолог. рештками печер. ведмедя, коня, оленя звичайного, носорога, бізона (зубра) первісного та ін. тварин. У печері мешкають рукокрилі декількох видів, які під час зимівлі утворюють значні (до декількох сотень голів) колонії. Звичайним видом є вухань, а також велика нічниця. У водах сифон­них озер виявлений вид тро­глобіо­нтного бокоплава, а також ін. тро­глобіо­нтні та троглофільні без­хребетні. Б. має важливе значе­н­ня як н.-д. полігон для спелеокарстолог., спелеобіол., палеогеогр. та спелеомед. досліджень. Входить до складу нац. природ. парку «Вижницький».