Богородицький Василь Олексійович
Визначення і загальна характеристика
БОГОРО́ДИЦЬКИЙ Василь Олексійович (Богородицкий Василий Алексеевич; 07(19). 04. 1857, Царевококшайськ, нині Йошкар-Ола, Республіка Марій Ел, РФ — 23. 12. 1941, Казань, Татарстан, РФ) — російський мовознавець. Магістр порівняльного мовознавства (1884) за дисертацію «Гласные без ударения в общерусском языке», доктор порівняльного мовознавства (1888) за дисертацію «Курс грамматики русского языка. Ч. 1. Фонетика». Член-кореспондент С.-Петербурзької АН (1915), потім АН СРСР. Державні нагороди СРСР. Закінчив історико-філологічний факультет Казанського університету (1881), де відтоді й працював: приват-доцент порівняльного мовознавства, від 1884 — доцент порівняльної граматики індоєвропейських мов, від 1886 — доцент санскриту і порівняльної граматики, від 1888 — екстраординарний, від 1893 — ординарний професор. Від 1922 — професор Східного педагогічного інституту в Казані (пізніше Казанський педагогічний інститут). Від 1905 — довічний член Паризького лінгвістичного товариства. Наукові дослідження з проблем загального мовознавства, давніх індоєвропейських, сучасних слов’янських, західноєвропейських, тюркських та ін. мов. Створив першу в світі лабораторію експериментальної фонетики. Розробляючи питання фонетики, широко залучав український мовний матеріал. Вивчав українські говори («Говор села Сушки Золотоношского уезда Полтавской губ.» // «Ученые записки Казанского университета», 1901, кн. 5–6).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Введение в татарское языкознание в связи с другими тюркскими языками. Казань, 1934; Общий курс русской грамматики. Москва; Ленинград, 1935; Очерки по языковедению и русскому языку. Москва, 1939.