Луків Слава Володимирівна

Визначення і загальна характеристика

ЛУ́КІВ Слава Володимирівна (12. 05. 1948, с. Пеньківці Під­волочис. р-ну Терноп. обл. — 06. 09. 2021, м. Під­волочиськ Терноп. обл.) — майстриня художньої вишивки. Мати Н. Рад­­зіх. Заслужений майстер народної творчості України (2016). Ґран-Прі Терноп. обл. конкурсу «Голос серця» (2007). Член НСМНМУ (2008). Закін. Терноп. фінанс.-екон. ін­ститут (1974). Від­тоді працювала бухгалтером Під­волочис. консерв. заводу. Від 1989 — на творчій роботі. Спів­працювала 1991–2002 з К. Ко­­лотило. Учасниця обл., всеукр. мистецьких ви­ставок від 1997. Персон. — у Тернополі (2007). Л. створювала сучасні нар. строї, рушники, панно на базі зразків вишивок Сх. Тернопільщини, що від­значаються поліхром. і червоно-чорними геом. мотивами. Осн. техніки: рахунк. качалочка, хрестик, мережка через чистицю з настилом і прутиком, лиштва, штапівка, «соловʼїні вічка», вирізува­н­ня. Деякі вироби зберігаються у Терноп. краєзн. музеї.

Тв.: рушники — «Єд­на­н­ня» (1997), «Веселі стежини» (2006), «Вечірні зорі» (2012); сукня «Київська Русь» (2008); костюми — «Селянка» (2009), «Весільний» (2010), «Святковий» (2013), «Традиційний» (2015).

Літ.: Сівкова Л. З душі — на полотно // Гомін волі. 2005, 15 жовт.; Гонтковсь­кий П. Пла­т­тя для княгині // Там само. 2008, 12 груд.; Сівкова Л. Працю майстрині вшанувала держава // Там само. 2016, 30 верес.

О. П. Гавриш-Сікорська

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю