Катакомбна церква

КАТАКО́МБНА ЦЕ́РКВА — термін, що виник у СРСР на по­значе­н­ня різних церковних течій, обʼ­єд­наних не­прийня­т­тям більшовизму, а також по­ступок більшовицькій владі з боку керівництва РПЦ. До К. Ц. зараховують Істин­но-Православну Церкву, істин­но-православ. християн, іоаннітів, климентіївців та ін. Перед­умовою формува­н­ня К. Ц. стала по­станова патріарха Тихона (Бєлавіна) 1923 про молитовне помина­н­ня рад. влади під час богослужі­н­ня. Остаточно К. Ц. склалася після проголоше­н­ня Декларації митрополита Сергія 1927. К. Ц. в Україні очолювали єпис­копи Павло (Кратиров), Іоасаф (Попов), Григорій (Селецький) та Варсонофій (Юрченко) під омофором митрополита Ленін­градського Йосипа (Петрових). 1928 від­бувся мандрівний Поміс. собор, у якому взяли участь понад 70 архієреїв. Організатор і голова — єпис­коп Марк (Новосьолов). На соборі ухвалено 29 канонів. У 1930-х рр. К. Ц. за­знала пере­слідувань. 1937 від­бувся Усть-Кут. (Іркут. обл., РФ) собор Істин­но-Православ. Церкви (учасники — 2 митрополити, 4 єпис­копи, 2 священики та 6 мирян), на якому ухвалено 5 канонів. У Ташкент. соборі К. Ц. 1948 (м. Чирчик, Узбеки­стан) взяли участь 8 єпис­копів, 5 пред­ставників єпис­копів і 2 священики; ухвалено 11 канонів. 1961 від­бувся Собор К. Ц. у Свято-Микіл. скиті в Башкорто­стані (РФ) за присутності 12-ти єпис­копів і 6-ти пред­ставників єпис­копів. Час від часу проводили малі собори. Після 1970 К. Ц. активізувалася, але від серед. 1980-х рр. почала занепадати. 1995 її діяльність від­новлено. Історію К. Ц. донині детально не реконстру­йовано; дослідж. ускладнюється тим, що органи держ. без­пеки тривалий час навмисно поширювали неправдиву інформацію про неї, а від­повід­ні архіви в РФ закриті донині.

Завантажити статтю