КА́ТАР, Держава Катар (Qatar, Dawlat Qatar) — держава у Пів­ден­но-Західній Азії. Знаходиться на одно­ймен­ному пів­острові, омивається Перською затокою. На Пів­дні межує із Саудівською Аравією. Площа 11,4 тис. км2. Населе­н­ня 848,02 тис. осіб (2011): араби — 40 %, вихідці з Паки­стану, Індії — по 18 %, Ірану — 10 % та ін. Природний приріст населе­н­ня 0,81 % (при рівні фертильності 2,43 дитини на одну жінку). Міське населе­н­ня складає 96 %. Віро­сповіда­н­ня: іслам (пере­важно сунізм) — 77,5 %, християнство — 8,5 %. Столиця — Доха (427 тис. осіб, 2009). Адміністративний поділ — 7 муніципалітетів (баладьятів). Державна мова — арабська. Державний устрій — абсолютна монархія з елементами кон­ституційного устрою. Глава держави — емір. Законодавчий орган — Меджліс аль-Шура. Грошова одиниця — катарський ріал. Член ООН, Ліги арабських держав, ОПЕК, Організації Ісламської конфесії, СОТ, МВФ. К. ви­ступає посередником у роз­вʼязан­ні багатьох між­народних конфліктів.

Територія сучасного К. була заселена з найдавніших часів. У різні періоди країна пере­бувала під владою низки держав, зокрема від 4 ст. — Сасанідів, від 7 ст. — арабського Халіфату. Від 10 ст. влада неодноразово змінювалася. На початку 16 ст. К. окупований португальцями, згодом — турками-османами, персами. У 17–18 ст. — під владою Оману. 1871 уві­йшов до складу Османської імперії. Від 1916 пере­бував під протекторатом Великої Британії. 1971 отримав незалежність. Від 2003 діє нова кон­ституція.

Значна частина території К. — піщана рівнина, у центрі — камʼяниста пустеля з ділянками солончаків, на Пів­дні — піщані пагорби. Клімат тропічний, посушливий. Зима мʼяка, тепла, літо спекотне, вологе. Середня температура липня +32 °С, січня — +16 °С. Середньорічна кількість опадів до 125 мм на Пів­ночі та до 55 мм на Пів­дні. Пилові та піщані бурі. Не­значна кількість водних ресурсів, по­стійних річок немає. Пере­важає пустельна рослин­ність (акація, верблюжа колючка, полин, астрагал та ін.). Є низка оазисів. Тварин­ний світ збіднений, пред­ставлений пере­важно плазунами, гризунами, павукоподібними; трапляються газелі, аравійський орикс. У водах Перської затоки — значне різномані­т­тя риб, ракоподібних, молюсків. У К. — 9 заповід­них територій.

Основа економіки — видобуток та пере­робка нафти і природного газу. ВВП становить 122,2 млрд дол. США (2010), у роз­рахунку на особу — 145,3 тис. дол. США. Діють нафтопереробні, нафтохімічні, хімічні, металургійні, цементні, судноремонтні під­приємства. Сільське господарство мало­продуктивне, пред­ставлене кочовим скотарством, птахівництвом, оазисним рільництвом, садівництвом. Роз­винене рибальство. Екс­портує скраплений природний газ, нафту, нафто­продукти, добрива, сталь; імпортує продовольчі товари, устаткува­н­ня, транс­порт­ні засоби, хімічні продукти. Основні торговельні партнери: Японія, Пів­ден­на Корея, Синґапур, США, Італія, Німеч­чина. Між­народний аеропорт — Доха. Основні морські порти: Доха, Умм-Саїд. Функціонує Катарський науково-технологічний парк. Діє найбільша арабська телевізійна мережа Аль-Джазіра. Роз­винений туризм. Курорти: Доха (набережна Корніш), Аль-Хор. Є Катарський національний музей (Доха). На­прикінці 20 — на початку 21 ст. у К. роз­почато проведе­н­ня найсучасніших архітектурних екс­периментів. Зокрема набережну Корніш пере­творено на пішохідну смугу, з алеями, еспланадами, фонтанами; у пів­нічній частині набережної зведено 30-поверхову Барзан-башту (2000, архітектор І.-М. Джайда). Від кінця 20 ст. по­близу Дохи будують науково-освітній центр, будівлі якого від­повід­ають місцевому клімату, по­єд­нують риси традиційної архітектури і сучасні технології. Памʼятки архітектури: форти — Аль-Кут (Доха, 1880), Умм-Салаль-Мугам­мад (по­близу Дохи, 1910); башта Аль-Бідда (2005–09, вис. 215 м); музеї — ісламського мистецтва (архітектор Еох Мін Пей; будівля у формі багато­ярусної піраміди на штучній, висунутій в затоку платформі), фото­графії (архітектор С. Калатрава; будівля з 2-ма величезними крилами, що пере­тинаються та можуть роз­криватися і закриватися), традиційного костюма і текс­тилю (архітектор К. Фіндлей; усі — Доха, початок 21 ст.). Дипломатичні від­носини між Україною та К. встановлено 13 квітня 1993. Товарообіг між країнами не­значний (близько 60 млн дол. США), однак існує пер­спектива спів­робітництва у газовій (Україна зацікавлена в імпорті скрапленого газу з К.) та аграрній (Україна може по­стачати продовольство до К.) сферах.