КАЗИНО́ (від італ. casino — будиночок) — гральний заклад, у якому проводять азартні ігри з викори­ста­н­ням гральних столів та іншого спеціального обладна­н­ня. У сучасному ін­ституційному ро­зумін­ні казино сформувалися в Європі у 17 ст. на основі роз­витку комерційних форм азартних ігор у середовищі міської та аристократичної еліти. Одним із провід­них центрів їх організованої появи була Венеція — великий торговельно-фінансовий центр ран­нього Нового часу, де азартні ігри були поширені в приватних будинках, салонах і клубах та по­ступово набували комерційного характеру. Перше модерне публічне казино було від­крито 1638 року у Венеції. У деяких довід­кових джерелах також трапляється згадка про 1626 рік — як про час на­да­н­ня урядових до­зволів на організацію азартних ігор або як про дату заснува­н­ня венеційського грального дому «Casa», який подають як найперший. У подальшому в 17–18 ст. організовані гральні заклади поширилися в інших країнах Європи, зокрема у Франції, німецьких державах, Великій Британії та ін.

У травні 1865 від­крили «Le Grand Casino de Monte Carlo» (Монако) — найві­доміше казино у Європі. 1911 гральний бізнес легалізовано у Макао (Китай), у США: 1931 — у шт. Невада (місто Лас-Веґас), 1976 — у шт. Нью-Джерсі (місто Атлантик-Сіті). Нині — це основні ігрові центри світу. На­приклад, у 2019 році сукупний дохід ігрового сектору Макао пере­вищив 36 млрд дол. США. Найбільше казино за кількістю обʼєктів — у США, РФ, Франції, Великій Британії, Канаді, Арґентині, Німеч­чині. Серед на­ймас­штабніших у світі — «Mohegan Sun» (США), «Foxwoods Resort Casino» (США), «The Venetian Macao» (Макао).

Нині казино здебільшого функціонують як спеціалізовані центри організації таких азартних ігор, як рулетка, блекджек, бак­кара, казино-варіанти покеру (на­приклад, трикартковий або карибський стад), ігри в кості (зокрема крепс), а також ігри на гральних автоматах (слоти, ві­деопокер).

Казино в Україні

В Україні, як і у світі, казино сформувалося на основі роз­витку різних форм азартних ігор, зокрема гри в кості (ві­домої на українських землях із часів Давньоруської держави, а у світовій історії — щонайменше з античності). У 18–19 ст., на початку 20 ст. Київ та Одеса були важливими центрами гральної культури, де діяли клуби і гральні заклади європейського зразка. У СРСР протягом тривалого часу гральний бізнес загалом та казино зокрема були заборонені. Перший офіційний гральний дім від­крито 1989 у готелі «Савой» (Москва). Перше казино у незалежній Україні від­крито 1991 у готелі «Русь» (по 8 гральних столів та автоматів); 1992 — казино «Split», «Будапешт», «Запорожье» (усі — Київ) і «Зеро» (Донецьк). Згодом від­крито у Харкові, Одесі, Дні­прі та ін.

Сучасні казино є частиною ширшої системи азартних ігор, що вміщує наземні гральні заклади, онлайн-геймінг, ставки на спорт (букмекерство) і державні лотереї. Їхній роз­виток повʼязаний із державним регулюва­н­ням, податковою політикою та змінами у сфері масових роз­ваг. Так, у 2009–20 роках діяв Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні». У 2020 році ВР України ухвалила Закон «Про державне регулюва­н­ня діяльності щодо організації та проведе­н­ня азартних ігор», що легалізував наземні казино (за умови дотрима­н­ня низки вимог, зокрема щодо мінімальних площ залів) та інші види грального бізнесу.

Від­ображе­н­ня казино в культурі

Тема казино пред­ставлена у світовій літературі, зокрема у творах «24 години з життя жінки» (С. Цвайґ, 1927), «Казино “Рояль”» (Я. Флемінґ, 1953), «Страх і огида в Лас-Веґасі» (Г. С. Том­псон, 1971). Ще ширше вона від­ображена в кінемато­графі, на­приклад, у кримінальній драмі М. Скорсезе «Казино» (США, 1995), фільмі «Атлантик-Сіті» (Франція–Канада, 1980; головний приз Венеційського МКФ), телесеріалі «Лас-Веґас» (США, від 2003), фільмах бондіани, зокрема «Casino Royale» (США, 2006), та ін. Література і кінемато­граф ре­презентують амбівалентне су­спільне сприйня­т­тя азартних ігор: з одного боку, вони романтизуються як символ ризику і свободи, а з іншого — асоціюються з моральною небезпекою, соціальними про­блемами. Така по­двійність сформувалася внаслідок історичних коливань су­спільного ставле­н­ня до азартних ігор — від заборон і моральної стигматизації до їх легалізації та ін­ституціоналізації як сфери комерційних роз­ваг.