Казино
КАЗИНО́ (від італ. casino — будиночок) — гральний заклад, у якому проводять азартні ігри з використанням гральних столів та іншого спеціального обладнання. У сучасному інституційному розумінні казино сформувалися в Європі у 17 ст. на основі розвитку комерційних форм азартних ігор у середовищі міської та аристократичної еліти. Одним із провідних центрів їх організованої появи була Венеція — великий торговельно-фінансовий центр раннього Нового часу, де азартні ігри були поширені в приватних будинках, салонах і клубах та поступово набували комерційного характеру. Перше модерне публічне казино було відкрито 1638 року у Венеції. У деяких довідкових джерелах також трапляється згадка про 1626 рік — як про час надання урядових дозволів на організацію азартних ігор або як про дату заснування венеційського грального дому «Casa», який подають як найперший. У подальшому в 17–18 ст. організовані гральні заклади поширилися в інших країнах Європи, зокрема у Франції, німецьких державах, Великій Британії та ін.
У травні 1865 відкрили «Le Grand Casino de Monte Carlo» (Монако) — найвідоміше казино у Європі. 1911 гральний бізнес легалізовано у Макао (Китай), у США: 1931 — у шт. Невада (місто Лас-Веґас), 1976 — у шт. Нью-Джерсі (місто Атлантик-Сіті). Нині — це основні ігрові центри світу. Наприклад, у 2019 році сукупний дохід ігрового сектору Макао перевищив 36 млрд дол. США. Найбільше казино за кількістю обʼєктів — у США, РФ, Франції, Великій Британії, Канаді, Арґентині, Німеччині. Серед наймасштабніших у світі — «Mohegan Sun» (США), «Foxwoods Resort Casino» (США), «The Venetian Macao» (Макао).
Нині казино здебільшого функціонують як спеціалізовані центри організації таких азартних ігор, як рулетка, блекджек, баккара, казино-варіанти покеру (наприклад, трикартковий або карибський стад), ігри в кості (зокрема крепс), а також ігри на гральних автоматах (слоти, відеопокер).
Казино в Україні
В Україні, як і у світі, казино сформувалося на основі розвитку різних форм азартних ігор, зокрема гри в кості (відомої на українських землях із часів Давньоруської держави, а у світовій історії — щонайменше з античності). У 18–19 ст., на початку 20 ст. Київ та Одеса були важливими центрами гральної культури, де діяли клуби і гральні заклади європейського зразка. У СРСР протягом тривалого часу гральний бізнес загалом та казино зокрема були заборонені. Перший офіційний гральний дім відкрито 1989 у готелі «Савой» (Москва). Перше казино у незалежній Україні відкрито 1991 у готелі «Русь» (по 8 гральних столів та автоматів); 1992 — казино «Split», «Будапешт», «Запорожье» (усі — Київ) і «Зеро» (Донецьк). Згодом відкрито у Харкові, Одесі, Дніпрі та ін.
Сучасні казино є частиною ширшої системи азартних ігор, що вміщує наземні гральні заклади, онлайн-геймінг, ставки на спорт (букмекерство) і державні лотереї. Їхній розвиток повʼязаний із державним регулюванням, податковою політикою та змінами у сфері масових розваг. Так, у 2009–20 роках діяв Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні». У 2020 році ВР України ухвалила Закон «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», що легалізував наземні казино (за умови дотримання низки вимог, зокрема щодо мінімальних площ залів) та інші види грального бізнесу.
Відображення казино в культурі
Тема казино представлена у світовій літературі, зокрема у творах «24 години з життя жінки» (С. Цвайґ, 1927), «Казино “Рояль”» (Я. Флемінґ, 1953), «Страх і огида в Лас-Веґасі» (Г. С. Томпсон, 1971). Ще ширше вона відображена в кінематографі, наприклад, у кримінальній драмі М. Скорсезе «Казино» (США, 1995), фільмі «Атлантик-Сіті» (Франція–Канада, 1980; головний приз Венеційського МКФ), телесеріалі «Лас-Веґас» (США, від 2003), фільмах бондіани, зокрема «Casino Royale» (США, 2006), та ін. Література і кінематограф репрезентують амбівалентне суспільне сприйняття азартних ігор: з одного боку, вони романтизуються як символ ризику і свободи, а з іншого — асоціюються з моральною небезпекою, соціальними проблемами. Така подвійність сформувалася внаслідок історичних коливань суспільного ставлення до азартних ігор — від заборон і моральної стигматизації до їх легалізації та інституціоналізації як сфери комерційних розваг.
