ІРИ́НИНСЬКИЙ СТОВП — памʼятний знак на місці літописної церкви святої Ірини в Києві. Ін. назва — Іринин. колона. І. с. стояв на розі вул. Володимирська та Ірининська, побл. Київ. земської управи, Софій. і Георгіїв. соборів. У «Повісті минулих літ» під 1037 згадується про заснува­н­ня Ярославом Мудрим 4-х церков, зокрема й на честь св. Ірини — покровительки його дружини Інгігерди. Пізніше при Іринин. церкві від­крито перший жін. монастир. У серед. 13 ст. церква зруйнована монголо-татарами, а у 17 ст. під час спорудже­н­ня оборон. валів моск. залоги у Верх. місті її руїни засипано землею. У квітні 1833 К. Лохвицький отримав до­звіл на проведе­н­ня археол. досліджень. Під час роз­копок він від­крив частину церк. стін, які за способом мурува­н­ня, викори­станими цеглою та цементом були подібні до Золотих воріт. Водночас зна­йдено 2 мідні хрести, виготовлені грец. майстрами, кілька плиток мозаїч. під­логи, 5 листів свинцю з цвяхами, уламки фігур. камʼяних плит і дзвона. Восени 1850 імператор Микола І під час пере­бува­н­ня в Києві наказав залишки Іринин. церкви та Золотих воріт обгородити, а над збереженим вівтарем церкви встановити покрівлю з хрестом. 1863–65, коли брукували вул. Володимирська, памʼятний знак дещо нахилився, тому під нього під­вели фундамент. До більшов. пере­вороту 1917 міська влада дбайливо до­глядала І. с. Він не став на заваді навіть тоді, коли побл. проклали трамвайні лінії. Хоча 1927 І. с. на­дано статус охорон. обʼєкта, вночі з 26 на 27 березня 1932, не­зважаючи на висновки та протести охоронців старовини (попередньо проведені хронометражні дослідж. довели, що памʼятка не заважає руху транс­порту та пішоходів), працівники комунгоспу його зруйнували. Востан­нє залишки стародав. під­мурків Іринин. церкви дослідники спо­стерігали влітку 1997, коли на пере­хресті вул. Володимирська та Ірининська ремонтували інж. мережі.