Ірраціональне

ІРРАЦІОНА́ЛЬНЕ (лат. irrationalis — без­глуздий, алогічний; такий, що не має числової міри) — несумірне і несумісне з ро­зумом, без­глузде й абсурдне. У цьому ро­зумін­ні ір­раціонал. (несумір. з числом і несуміс. з ро­зумом) була для греків величина діагоналі квадрата при стороні, рівній одиниці. Такі матем. аналогії використовували філос. течії, що не тільки вважали реальність несумір. з ро­зумом, а й шукали способів без­посеред. проникне­н­ня в таємниці буття, минаючи розум і логіку. В сучас. ір­раціоналіст. літературі йдеться взагалі про сенс буття і про абсурд або повну без­сенсовність як осн. його характеристику. У проти­стоян­ні раціональності ір­раціоналізму йдеться про можливості ро­зуму саме в осягнен­ні істини. Від шаман. практики до сучас. містич. візіонерства протягом історії цивілізації віра в могутню силу ір­раціонального протистояла опорі на розум в пі­знав. і практ. діяльності. Особливим видом заперече­н­ня раціональності «здорового глузду» на користь здатності ро­зуму, не обмеженого нормал. логікою, стала у 19–20 ст. «діалектична логіка», що теж прагнула до прямого і без­посеред. оволоді­н­ня істиною. В укр. філос. традиції пере­вагу «глупоти» вірного, тобто його ір­раціонал. віри над раціонал. «еллін. премудростями» об­стоювали І. Вишенський і полемісти; однак в укр. культурі пере­важала раціоналіст. традиція. Не­вдоволений нею вихованець Києво-Могил. академії П. Величковський створив містич. напрям у православʼї. У новітню добу в укр. культурі був поширений культ ір­раціонал. дії, що спирається на цін­ності та волю і не під­порядкована ро­зуму («філософія чину», Д. Донцов та його прихильники). Прикладами абсурду є мовні кон­струкції, не­впорядковані на різних рівнях: фонет., грамат., лексич. (абракадабра, фольклорні нісенітниці) чи вищих смисл. рівнях. Логіч. моде­л­лю абсурду (ір­раціональності) є суперечлива система тверджень, з яких випливає все, що завгодно. Отже, абсурд і в бутті, і у наук. пі­знан­ні, і в мовній діяльності — втрата структури, пере­важа­н­ня хаосу над порядком; абсурдність чи ір­раціональність можна ро­зуміти як пере­важа­н­ня хаосу над порядком в природ., соц., псих. процесах. Увага науки і філософії до ір­раціонал. не тотожна ір­раціоналізму — так, ні психо­аналіз З. Фройда, ні філософія абсурду А. Камю самі не є ір­раціоналістичними; ситуації втрати внутр. структури й організованості, роз­валу упорядкованості і проходже­н­ня через хаос є реальністю і становлять великий інтерес.

Завантажити статтю