І́С­СЕРЛІС Юлій Давидович (26. 10(07. 11). 1888, Кишинів — 23. 07. 1968, Лондон) — піаніст, педагог. З 9-ти р. брав уроки гри на фортепіано у В. Пухальського в Києві. Закін. Моск. консерваторію (1905; кл. В. Сафонова). Удосконалював майстерність в Р. Пюньо та консультувався у О. Скрябіна під час під­готовки про­грами з його творів (1907) у Парижі. Дебютував 1902 у Москві. Від 1911 викладав в Одес. муз. училищі. Згодом пере­їхав до Москви, брав уроки композиції в С. Танєєва. Викладав у Муз.-драм. училищі Моск. філармоній. товариства (згодом Муз.-драм. ін­ститут, 1913–18). Гастролював у Росії, США, країнах Зх. Європи. Брав участь у концерт. подорожі П. Цесевича в Україні (1921). Від 1922 — у Відні, від 1938 — у Лондоні, де концертував і за­ймався пед. діяльністю. І. — піаніст пере­важно романтич. складу. У репертуарі — твори О. Скрябіна, С. Рахманінова, М. Метнера, С. Прокофʼєва, Ф. Шопена, Р. Шум­ман­на, Ф. Ліста, франц. ім­пресіоністів. Серед вихованців — Т. Янкова (Болгарія), С. Косма (Румунія). Автор низки фортепіан. пʼєс. Від 1980 Королів. філармонійне товариство Великої Британії присуджує стипендію його імені.