ЇЖАКИ́ — рід гончарів. Уродженці м-ка Комишня, нині смт Миргород. р-ну Полтав. обл.

Микита (? — ?), його сини

Дмитро (1848 — 1921),

Панас (1874 ? — червень 1933, с. Остапівка, побл. Комишні),

Андріян (1884 — 29. 05. 1949) і

Кузьма (01(13). 11. 1889 — 03. 02. 1965). Виробляли ужитк. черепʼяний посуд, що «гладили» «камінцем» і наносили про­дряпані й мальовані візерунки. Панас працював стрілочником на ст. Крюків на Полтавщині, повернувся до с. Остапівка на­прикінці 1910-х рр.; Кузьма 1933 утік до м. Кр­аматорськ (нині Донец. обл.), під час 2-ї світової війни повернувся до Комишні. Традиц. черепʼяний посуд виготовляли Дмитро й Панас, поливʼяний — Кузьма й Андріян (а також поливʼяні димарі, труби, іграшки). Сини Дмитра:

Яків (? — лютий 1938),

Сергій (27. 06. 1889 — 13. 01. 1978) закін. церк.-при-ход. школу, учасник 1-ї світової війни (нагородж. двома срібними та двома золотими Георгіїв. хрестами); працював у колго­спі, рай. установах Комишні, гончарював до 1969. Брати виготовляли черепʼяний і поливʼяний посуд. Син Якова —

Григорій (12(25). 03. 1911 — 16. 04. 1985) закін. 3 кл. церк.-приход. школи, працював у колго­спі, учасник 2-ї світової війни, гончарював до кін. 1960-х рр., вивозив посуд на продаж. З роду Ї.:

Григорій (? — ?) та його син

Андрій (17. 09. 1888 — 07. 09. 1966) працював гончарем у колго­спі (1939–41), Комишнян. (1941–43 і 1944–51) рай­пром. комбінаті. Ще з роду Ї. —

Василь (? — ?), його син

Йосип (1894 — 10. 01. 1955) працював у колгосп. гончарні й Комишнян. пром. комбінаті, онук

Іван (20. 10. 1925 — 16. 10. 1984) — учасник 2-ї світової війни, бригадир Комишнян. артілі «Пере­мога» (1946–55), гончар Комишнян. пром. комбінату. Виробляли горщики, макітри, миски, вазони, декоруючи візерунками. Вироби вивозили на продаж у села Полтав. обл.