ЗРІ́ЛІСТЬ — сукупний стан високого рівня роз­витку фізіологічних, інтелектуальних, вольових, моральних, соціальних характеристик людини. Хронол. межі періоду З. дуже умовні (від заверше­н­ня юності до початку старі­н­ня). Ві­домі спроби поділу З. людини на стадії: молодість, роз­квіт, власне З. тощо.

У психології ви­вче­н­ня З. пред­ставлене дослідж. динаміки інтелектуал. і твор. здібностей, змін провід. мотивів та інтересів особистості, пошуком закономірностей її роз­витку. Роз­різняють психол., особистісну, морал., соц. та емоц. З. Роз­починається вона з біол. і фізіол. до­зріва­н­ня організму, потім на­стає псих. З., згодом — морал. і світо­глядна З. як свідче­н­ня соц. З. особистості. Психол. З. у вузькому ро­зумін­ні трактують як показник реалізації сенсор., мнеміч. та інтелектуал. функцій людини; у широкому — як період сві­домої регуляції людиною влас. поведінки, який перед­бачає реалізацію її як особистості. Особистісну З. найчастіше ви­значають як вищий рівень роз­витку людини, повʼяз. з формува­н­ням і стабілізацією певних якостей. Для неї характерний процес внутр.-особистіс. транс­формації, джерелом якого є потреба в само­актуалізації та від­чут­ті ідентичності. Результатом транс­формації і змістом особистіс. З. є побудова людиною влас. концепції життя від­повід­но до заг. морал. принципів та особистої мети. Особистісна З. є одночасно інтеграл. критерієм особистіс. зро­ста­н­ня та виявом потенціалу людини й у криз. ситуаціях забезпечує можливість вибору морал. цін­ностей як пріоритетних. Показниками особистіс. З. є само­актуалізація, від­повід­альність за власні вчинки, здатність керувати потребами та мотивами, оптимал. рівень довіри до себе, від­чу­т­тя ідентичності, компетентність як здатність ро­зуміти інформацію та при­ймати на її основі ріше­н­ня щодо влас. особистості. У психології існує поня­т­тя зрілої особистості, якій властиві роз­винене почу­т­тя від­повід­альності, потреба в турботі про ін. людей, здатність до актив. участі в житті су­спільства та ефектив. викори­ста­н­ня своїх знань і здібностей, психол. близькості з ін. людиною, кон­структив. роз­вʼяза­н­ня жит­тєвих про­блем на шляху до повної самореалізації. Зріла особистість з ро­зумі­н­ням ставиться до довкі­л­ля, здатна до самообʼєктивації, ро­зумі­н­ня себе, пере­буває в гармонії з влас. філософією життя. Соц. З. виявляється у тому, на­скільки адекватно людина оцінює своє місце в су­спільстві, якими світо­глядом та філософією керується, як ставиться до сусп. ін­ститутів (норм моралі, права, законів, соц. цін­ностей), до своїх обовʼязків тощо. Є результатом роз­витку людини в процесі засвоє­н­ня соціально значущих цін­ностей та само­зміни з метою долуче­н­ня до соціокультур. цін­ностей і норм в умовах конкрет. су­спільства. Емоц. З. особистості — інте­гративна якість, що характеризує ступ. роз­виненості емоц. сфери на рівні адекватності емоц. реагува­н­ня в певних соціокультур. умовах. До показників від­носять умі­н­ня повно і правильно спри­ймати людину, ро­зуміти її внутр. стани, спів­переживати; адекватно аналізувати власну поведінку; контролювати себе в процесі спілкува­н­ня тощо.