Іванов Вадим Тихонович
ІВАНО́В Вадим Тихонович (18. 09. 1937, м. Феодосія, нині АР Крим — 08. 04. 2022, Москва) — фахівець у галузі біоорганічної хімії. Доктор хімічних наук (1974), професор (1980), академік РАН (1987), дійс. чл. Рос. академії с.-г. наук (1991). Ленін. премія (1978), Держ. премії СРСР (1985), РФ (1996, 2005, 2007), премія РАН ім. Ю. Овчинникова (1992). Велика золота медаль РАН ім. М. Ломоноcова (2010). Державні нагороди СРСР і РФ. Закін. Моск. університет (1960). Від 1963 працював в Інституті біоорган. хімії РАН (Москва): від 1971 — зав. лаб. хімії пептидів, від 1972 — заступник директора, від 1988 — директор. Водночас від 1980 — у Моск. університеті: від 1988 — завідувач кафедри біоорган. хімії. Від 1995 — заступник академік-секр., від 1996 — академік-секр. Відділ. фіз.-хім. біології РАН, від 2002 — керівник Секції фіз.-хім. біології та заст. академік-секр. Відділ. біол. наук. Наукові дослідження вченого повʼязані з хімією фізіологічно актив. сполук і білково-пептид. речовин. Розробив заг. методи одержання депсипептидів, здійснив повний хім. синтез низки природ. депсипептидів (1970–75); встановив просторову будову пептидів у розчині, конформацію низки синтет. пептидів, пептид. антибіотиків, гормонів, токсинів, нейропептидів; відкрив понад 100 нових ендоген. пептидів; виявив здатність мембранноактив. комплексів (іонофорів) утворювати ліпофіл. комплекси з іонами металів, розшифрував їхню структуру, зʼясував причини іонної селективності іонофорів (1969–80); довів можливість регулювання потоку іонів у мембран. системах; визначив просторову будову антибіотика граміцидину С, тканин. гормону брадикініну (1970, 1975); створив 2 лікар. препарати. Спільно з М. Шемякіним та Ю. Овчинниковим встановив, що депсипептиди є хім. інструментом вивчення іонного транспорту крізь мембрани (1969); з Ю. Овчинниковим виявив конформац. особливості та механізм дії іонофорів валіноміцину й енніатинів. Головний редактор журналу «Биоорганическая химия» (від 1988). Під його ред. вийшли підруч. «Физико-химические методы изучения биополимеров и низкомолекулярных биорегуляторов» (1992) і 4-томна монографія «Проблемы протеинов» (1995; 1996; 1997; 2000; усі — Москва).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Мембранно-активные комплексоны. Москва, 1974; A peptide construct containing B-cell and T-cell epitopes from the foot-and-mouth disease viral VP1 protein induces efficient antiviral protection // Vaccine. 1999. Vol. 17(6); Crystal structure of an anti-interleukin-2 monoclonal antibody Fab complexed with an antigenic nonapeptide // Protein Science. 2001. Vol. 10(8); Antitumor effect of valorphin in vitro and in vivo: combined action with cytostatic drugs // Cancer Biology and Therapy. 2005. Vol. 4(1); Gramicidin A-based peptide vector for intracellular protein delivery // Biochimica et Biophysica Acta. 2008. Vol. 1778(10) (усі — співавт.).
