ЗА́ЙЦЕВ Микола Олександрович (16(29). 12. 1902, с. Любниця, нині Новгород. обл., РФ — 21. 09. 1965, Москва) — фахівець у галузі гірничої справи. Кандидат технічних наук, член-кореспондент АН УРСР (1951). Герой Соц. Праці (1948). Державні нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. гірн. ін­ститут (1929, нині С.-Петербург). Працював гол. інженером шахти, трестів «Дзержинськвугі­л­ля» і «Артемвугі­л­ля» у Донбасі, 1942–45 — на комбінаті «Молотов­вугі­л­ля» та у тресті «Сталінвугі­л­ля». 1945–54 — нач. комбінатів «Сталінвугі­л­ля» та «Артемвугі­л­ля». 1953–54 — директор Сталін. н.-д. вугіл. ін­ституту (нині Донецьк), 1955–57 — за­ступник міністра будівництва під­приємств вугіл. промисловості СРСР. 1957–60 — у Держплані РРФСР. Від 1960 — в Ін­ституті гірн. справи АН СРСР (Москва): зав. лаб. організації гірн. виробництва, завідувач від­ділу технології та механізації під­зем. добува­н­ня вугі­л­ля. Депутат ВР УРСР 2–3-го скликань. Осн. дослідж. присвячені рац. системам роз­робки багатогаз. круто­спад. вугіл. пластів, від­новлен­ню зруйн. під час війни вугіл. шахт Донбасу, механізації та під­вищен­ню без­пеки праці.