ЗАКАРПА́ТСЬКИЙ СОЛЕНО́СНИЙ БАСЕ́ЙН — група родовищ камʼяної солі у західній частині України. Повʼязаний із Закарп. прогином. З. с. б. виповнений від­кладами міоцен. та пліоцен. віку, зі­браними в діапір. складки. У Закарп. внутр. прогині міоцен. соленосна формація звʼязана із піщано-глинистими молас. від­кладами тереблян. світи. У межах Солотвин. (Верх­ньотисин.) западини тривкі зниже­н­ня почали виявлятися вже в олігоцені та досягли максимуму в міоцені. Унаслідок прогина­н­ня у западині сформувався потужний (до 2000 м і більше) шар мор. і лагун. середньоміоцен. соленос. від­кладів, зі­браних у широкі положисті антиклінал. та синклінал. брахі­складки пн.-зх. про­стяга­н­ня. Брахіантикліналі місцями ускладнені соляною тектонікою. Поклади камʼяної солі приурочені до від­кладів міоцену. Найбільшим у З. с. б. є Солотвинське родовище камʼяної солі (роз­робляють від 1979) — штокоподіб. поклад солі (з умістом NaCl понад 99 %) знач. потужності (кілька сотень метрів). Його екс­плуатують 2-ма шахтами, проект­ну потужність яких використовують лише на 14 %. Сумар. видобуток з цього родовища становить бл. 6 % від заг.-держ. Роз­ві­дані також Тереблян., Олександрів., Данилів. родовища. У межах З. с. б. роз­по­всюджений соляний карст, повʼязаний з виходами на поверх­ню соленос. утворень серед. міоцену. Явища соляного карсту найкраще ви­вчено в Солотвин. западині. Там описано форми поверх­невого та прихованого карсту. На ділянках, де шари солі виходять на поверх­ню, поширений від­критий карст. Він пред­ставлений соляними пірамідами, столами, грибами (вис. від 1–2 до 4–6 м). В основі цих форм часто виникають воронки, які зʼ­єд­нуються між собою й утворюють вузькі карст. жолоби. Над виробленими камерами соляних шахт на поверх­ні утворюються воронки до 10–12 м зав­глибшки та до 20–30 м діаметром. Штольні від­працьованих соляних шахт використовують для лікува­н­ня хворих на астму. На їх базі функціонує санаторій «Українська алергологічна лікарня».