ЗАКРЕ́ВСЬКА Марія Гнатівна (1892, за іншими даними — 1893, с-ще Лозова, нині місто Харківської обл. — 02. 11. 1974, м. Флоренція, Італія) — агент ГПУ. Дочка Г. Закревського. На­вчалася в Ін­ституті шляхетних дівчат, згодом — у Великій Британії. Працювала у російському посольстві у Берліні, під час 1-ї світової війни — у військовому шпиталі. 1918 заарештована більшовиками за звинуваче­н­ням у шпигунстві на користь Великої Британії, однак незабаром звільнена (погодилась на спів­робітництво з ВЧК). 1919 — пере­кладач видавництва «Всемирная литература». По­зна­йомилася з М. Горьким, стала його секретарем і цивільною дружиною. Саме З. змусила письмен­ника повернутися в СРСР, де він присвятив їй роман «Жизнь Клима Самгина» (від 1936 володіла правами на його зарубіжні ви­да­н­ня). Після поверне­н­ня М. Горького в СРСР проживала у Лондоні з англійським письмен­ником Г. Вел­лсом. У роки 2-ї світової війни працювала у журналі «Вільна Франція». Н. Берберова присвятила З. художньо-документальний роман «Железная женщина: Рас­сказ о жизни М. И. Закревской-Будберг, о ней самой и ее друзьях» (Нью-Йорк, 1981; 1982; Москва, 1991).