ЗАГЛА́ДА Леоніла Борисівна (29. 04. 1896, Київ — 28. 04. 1938, там само) — етно­граф. Дійсний член Етно­графічної комісії ВУАН, член Всеукраїнського етно­графічного товариства. На­вчалась у Київському університеті (1917–20), закінчила Київський археологічний ін­ститут (1924). Працювала бібліотекарем у Київській книжковій палаті (1919–22); науковий спів­робітник Музею (Кабінету) антропологiї та етнологiї iм. Ф. Вовка; від 1934 — молодший науковий спів­робітник Ін­ституту матерiальної культури ВУАН. Зiбрала значний матерiал з народної культури українцiв Чернiгiвщини, Київщини, Полтавщини, Поді­л­ля та Волинi. Уперше порушила про­блему ви­вче­н­ня міської людності. Унiкальне значе­н­ня має ґрунтовне рукописне дослiдже­н­ня матерiальної культури с. Новошепеличi Чорнобильського р-ну Київської обл. (нині у зоні від­чуже­н­ня; 1934). Авторка про­грам збира­н­ня етно­графічного матерiалу (зокрема «Жнива», «До пi­зна­н­ня дитячого життя»), низки етно­графічних роз­вiдок з про­блем народного харчува­н­ня, ремесла та промислiв, народного мистецтва в Українi. Заарештовано 30 березня 1938, 11 квiтня 1938 засуджено до роз­стрiлу. Реабiлiтовано 1957.