ЗА́ЄЦЬ Василь Корні­йович (15(28). 02. 1902, с. Холодівка, нині Тульчин. р-ну Вінн. обл. — 05. 02. 1990, Київ) — вчений-селекціонер, літературо­знавець. Д-р с.-г. н. (1962), професор (1963). Член Спілки селян. письмен­ників «Плуг» (1928). Державні нагороди СРСР. Закін. Уман. с.-г. ін­ститут (1925), Харків. ІНО (1930). У 1933 ви­їхав з України, припинив літ. діяльність. Від 1933 — науковий спів­робітник Орлов. плод.-ягід. дослід. станції; від 1935 — у м. Мічурінськ (Тамбов. обл.; обидва — РФ): 1938–65 — старший науковий спів­робітник і завідувач від­ділу селекції ВНДІ садівництва; 1967–84 — професор кафедри плодоовочівництва Укр. с.-г. академії (Київ). Наукові дослідже­н­ня з про­блем помології та селекції плод. культур. Роз­робив класифікацію сортів яблуні за екол.-геогр. принципом. Автор літературо­знав. праць «Андрій Головко» (1929), «Петро Панч» (1930), «Про­блеми наукового ви­вче­н­ня Михайличенкової творчості» (1931), «Плужани на ділянці великої реформи» (1932), «Куди веде калиновий міст» (1933; усі — Харків).