ЗАЖИГА́ЛОВ Валерій Олексі­йович (04. 08. 1946, Київ) — фізико-хімік. Доктор хімічних наук (1993), професор (2005), член-кореспондент НАНУ (2006). Заслужений діяч науки і техніки України (2015). Закінчив Львівський політехнічний ін­ститут (1969). Працював 1972–99 в Ін­ституті фізичної хімії НАНУ: 1986–93 — провід­ний науковий спів­робітник, 1993–99 — завідувач українсько-польської лабораторії з каталізу; від 1999 — в Ін­ституті сорбції та про­блем ендо­екології НАНУ (обидва — Київ): завідувач від­ділу окислювальних гетероген­но-каталітичних процесів. Фахівець у галузі фізичної хімії, хімічної кінетики та каталізу, синтезу каталізаторів і методів дослідже­н­ня поверх­ні твердих тіл. Основні напрями наукової діяльності: синтез та дослідже­н­ня каталізаторів, ви­вче­н­ня стану поверх­ні каталізаторів і сорбентів сучасними фізико-хімічними методами (РЕС, СЕМ, ТЕМ, AFM); створе­н­ня наукових засад синтезу та технології каталізаторів; ви­вче­н­ня тонкого механізму пере­творе­н­ня вуглеводнів на поверх­ні різних за складом каталітичних композицій; дослідже­н­ня кінетичних закономірностей каталітичних реакцій; створе­н­ня технології каталітичних процесів одержа­н­ня продуктів органічного синтезу.