ЗО́ЙФЕР Юра (Soyfer Jura; 25. 11(08. 12). 1912, Харків — 16. 02. 1939, концтабір Бухенвальд, Німеч­чина, пере­похов. на о-ві Стейтен-Айленд, перед­містя Нью-Йорка) — ав­стрійський поет, драматург, публіцист. Най­яскравіший пред­ставник віден. політ. театру між­воєн. часу. Народився в родині замож. євр. під­приємця, отримав домашню освіту (рос., франц., англ. мови). Після більшов. пере­вороту 1917 разом з родиною через м. Ростов (нині Ярослав. обл., РФ), Тифліс (нині Тбілісі), Стамбул ви­їхав до Відня (1921), де, швидко опанувавши нім. мову, навч. у гімназії, згодом студіював германістику та історію в Університеті. Вже у під­літк. віці оприлюднював свої перші вірші («До старих професорів»), сценки, скетчі й сатир. куплети, створ. для агітац. про­грам Спілки соціаліст. школярів. На поч. 1930-х рр. став одним із провід. поетів і публіцистів органу австр. соціал-демократів, г. «Arbeiter-Zeitung» («Робітнича газета»), улюбленим автором віден. політ. кабаре, що роз­вивав традиції нар. театру. Його естет. орієнтирами були Ф. Війон, Г. Гайне, Й. Не­строй, К. Краус, К. Тухольський, Е.-Е. Кіш, Б. Брехт та ін. З. рано від­чув за­грозу, яку несе з собою націонал-соціаліст. режим у Німеч­чині (сатир. вірші «Вранішня пісенька Круп­па», «Гітлер бачить погані сни», «Німецька ідилія», «Гітлерівська демократія»). Після придуше­н­ня лютн. пов­ста­н­ня віден. пролетаріату 1934 пере­йшов на нелегал. становище і зблизився з КП Австрії. Обʼєктив. аналіз трагіч. подій австр. історії 1919–32 З. спробував подати у своєму незаверш. романі «So starb eine Partei» («Так умирала партія»). З іменем З. повʼязане нове під­несе­н­ня політ. сатири в Австрії, особливо віден. субкультури 1930-х рр., яка роз­горталася на «малих сценах» під­вальних театрів (кількість глядачів не пере­вищувала 49 осіб, інакше поліція закривала їх) і з цензур. міркувань нерідко вдавалася до засобів карикатури, сатир. викривле­н­ня, ґротеску, фантастики, всілякого роду худож. «одивне­н­ня». Над­звичайно злободен­но на тлі актив. під­готовки до 2-ї світової війни про­звучала пʼєса З. «Der Weltuntergang» («Кінець світу», 1936), апокаліпсичні ідеї якої алегорично спроектов. на тодішню європ. дійсність. Великий успіх мала також пʼєса «Der Lechner Edi schaut ins Paradies» («Еді Лехнер за­глядає в рай», 1936), присвячена темі без­робі­т­тя й ролі тех. про­гресу в житті людства. Про­блему політ. шахрайства, вдаваного й справж. патріотизму порушив у найпопулярнішій своїй драмі «Astoria» («Асторія», 1937). Написана за мотивами нім. середньовіч. легенди пʼєса «Vineta» («Вінета», 1937) роз­виває ідею духов. опору в умовах тотал. конформізму, а «Broadway-Melodie 1492» («Бродвейська мелодія 1492 року», 1937 — пере­робка драми В. Газенклевера й К. Тухольського «Христофор Колумб») викриває колоніалізм як антигуман­ний, аморал. принцип новітньої історії. На­прикінці 1937 З. заарешт., у лютому 1938 звільн. за амністією, 13 березня того ж року знову заарешт., не­вдовзі пере­даний ґестапо і від­правл. у концтабір Дахау, а у вересні — у Бухенвальд, де помер від тифу. У Відні 1989 засн. Між­нар. товариство З., яке видає ж. «Jura Soyfer». Написана З. 1938 «Dachau-Lied» («Пісня про Дахау») і покладена на музику Г. Ціп­пером та М. Рубіном стала гімном вʼязнів нацист. концтаборів. Низку творів З. українською мовою пере­клав П. Рихло.