Ембріологія рослин

ЕМБРІОЛО́ГІЯ РОСЛИ́Н — галузь ботаніки, що досліджує внутрішню структуру генеративних органів рослин на послідовних етапах їх формува­н­ня, що включають процеси запиле­н­ня-заплідне­н­ня, ембріогенезу, роз­витку ендо­сперму, насінини та плода. Осн. роз­діли: опис., порівнял., еволюц., екс­перим. та екологічна. В Україні набула роз­витку після від­кри­т­тя С. Навашиним 1898 по­двій. заплідне­н­ня у покритонасін. рослин. Унікальність цього явища стала одним з осн. аргументів на користь по­глядів про монофілетичне походже­н­ня найбільш високоорганізованого від­ділу рослин. світу. Проведені в на­ступні роки укр. вченими дослідж. ембріонал. процесів у дикорослих видів різних родин флори України та с.-г. культур довели важливість значе­н­ня порівнял.-ембріол. методу для виріше­н­ня спірних питань систематики, філогенії та еволюції різних таксономіч. груп. У працях Я. Модилевського та його учнів об­ґрунтовано важливі заг.-біол. про­блеми ме­йозу, гаплоїдії, амфідиплоїдії, самонесумісності та несумісності при від­даленій гібридизації, апоміксису, походже­н­ня зародк. мішка покритонасін­них; роз­роблено класифікації типів зародк. мішків та макроспорангіїв покритонасін. рослин. У 1960-і рр. у звʼязку з роз­шире­н­ням викори­ста­н­ня поряд з традиц. методами Е. р. методів та під­ходів цитології, фізіології, біо­хімії, генетики та селекції Я. Модилевський за­пропонував термін «цитоембріологія», довів вплив світла різного спектрал. складу та фізіологічно актив. речовин на особливості цвіті­н­ня й плодо­утворе­н­ня, фізіол. роль ендо­сперму в ембріогенезі, у формотвор. процесі роз­витку насінини та плода. Є. Кордюм за­пропонувала оригін. трактува­н­ня походже­н­ня різних статевих типів квітки з урахува­н­ням цитоембріол. даних, яке під­тверджує думку про наявність декількох її вихідних типів. В. Фінн, Х. Руденко та К. Кострюкова довели наявність у покритонасін. рослин клітин-сперміїв, а не голих ядер, як вважав С. Навашин. Вагомим внеском у пі­зна­н­ня закономірностей статевого процесу, за­стосува­н­ня ембріол. методу у систематиці та філогенії рослин стали праці П. Оксіюка. На основі порівнял. дослідж. ультра­структури статевих клітин і зигот у водоростей та покритонасін. рослин у 1970-і рр. встановлено, що пере­будови ультра­структур. організації при утворен­ні гамет і зигот найчіткіше виявляються в оогамних видів, насамперед у зміні ядерно-цитоплазматич. від­ношень, вакуолярної системи, пластид. та білоксинтезуючого апаратів. У 1980-і рр. проведено екс­перим. дослідж. ембріогенезу злаків in vivo й in vitro; започатковано ви­вче­н­ня впливу мікро­гравітації на формува­н­ня системи насін­нєвого роз­множе­н­ня та можливість одержа­н­ня в цих умовах на­ступ. поколінь рослин, встановлено, що у близькому космосі від­бувається формува­н­ня насі­н­ня, але з запізне­н­ням проходже­н­ня етапів ембріогенезу (порівняно з наземним контролем) та уповільне­н­ням і зменше­н­ням накопиче­н­ня запасних пожив. речовин. В екс­периментах широко використовують методи культури in vitro, зокрема ембріокультуру, мутанти та транс­ген­ні рослини. Поширені дослідж. впливу клімат., едафіч. та біо­тич. чин­ників на формува­н­ня внутр. структур генератив. органів і темпи їхнього роз­витку в рослин різних популяцій, які зростають у неоднакових екол. умовах (зокрема ендеміки гір. р-нів, степів, солончаків, крейдяних від­слонень). Нині про­блеми Е. р. ви­вчають під керівництвом В. Мандрик (Ужгород. університет), М. Барни (Терноп. пед. університет), С. Шевченко (Нікіт. ботан. сад УААН у Криму), Є. Кордюм (Ін­ститут ботаніки НАНУ), Д. Гродзинського (Ін­ститут клітин. біо­логії та генет. інженерії НАНУ; обидва — Київ) та ін.

Завантажити статтю