ЕКОЛО́ГІЯ ГЛОБА́ЛЬНА — роз­діл екології, що ви­вчає глобальну екосистему — біосферу — її будову, функціональну суть, особливості роз­витку, самоорганізації і саморегуляції, реагува­н­ня на збурювальний вплив виробничої діяльності людини; роз­робляє про­гнози антропоген­них змін у ній та об­ґрунтовує напрями такої діяльності з метою запобіга­н­ня негативним змінам і забезпече­н­ня сприятливих умов для існува­н­ня всього живого на Землі. Ключовим в Е. г. є уявле­н­ня про біо­сферу як цілісну живу систему, центр. організатор котрої, за ви­значе­н­ням В. Вернадського, — жива речовина — сукупність усіх живих істот на планеті. Осн. зав­да­н­ня Е. г.: оцінка таких антропоген. змін у біо­сфері, косміч. середовищі її існува­н­ня та довкіл­лі, як руйнува­н­ня озон. шару, потеплі­н­ня, зміни лісистості й спустеле­н­ня, дегуміфікація та ерозія ґрунтів, втрати площ родючих земель, екол. потенціалу екосистем, за­брудне­н­ня атмо­сфери, гідро­сфери й ґрунтів, швидкий приріст чисельності населе­н­ня, дефіцит продуктів харчува­н­ня тощо. В умовах глобалізації екол., екон. і соц. процесів Е. г. уві­йшла до єдиного екол.-соц.-екон. н.-д. і вироб. комплексу, зав­да­н­ням якого є пі­зна­н­ня структурно-функціон. організації соціо­сфери (її компонентом стала біо­сфера) й об­ґрунтува­н­ня глобал. системи упр. біо­сфер. та геосоціосистем. процесами й сталим роз­витком в інтересах людства.