Кролевець

Визначення і загальна характеристика

КРОЛЕ́ВЕЦЬ  — місто Сумської області, райцентр. Знаходиться при впадін­ні р. Свидня в Реть (притока Ес­мані, бас. Дніпра), за 180 км від обл. центру, за 280 км від Києва, на автошляху Москва–Київ. Площа 21,57 км² . Насел. 25 183 осо­би (2001, складає 97,0 % до 1989), переважно українці (90 %), меш­кають також росіяни, білоруси, турки, вірмени. Залізнична стан­ція. Тер. сучас. К. була заселена ще в епоху енеоліту, про що свід­чать археол. знахідки. За твердженням низки дослідників, назва походить від польс. слова «круль» — «король». Засн. на поч. 17 ст. (1601–08) побл. Реті у пониззі правого берега Свидні та її приток Калище і Добра Вода. Після Деулін. перемир’я між Моск. державою та Польщею 1618 тер. К. відійшла під владу Польщі й була подарована польс. магнату Щ. Вишлю. 1644 польс. король Владислав ІV Ваза надав місту Маґдебур. право. 1646 тут засн. великий гурт. ярмарок, який згодом став одним із найбільших на Лівобережжі (т. зв. Хрестовоздвиженський, до 1873 мав губерн. значення; 1999 відроджений). Розвитку міста спри­яло його розміщення — на перехресті двох торг. шляхів, що вели з Києва до Москви: одного — через Новгород-Сіверський (нині місто Черніг. обл.) і Калугу (нині місто РФ), другого — через Глухів (нині місто Сум. обл.) на Орел і потім на Тулу (нині обидва — міс­та РФ). Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмель­ниць­кого. 1648–1781 — сотенне містечко Ніжин. полку. Наприкінці 1663 К. захопило об’єднане військо короля Яна ІІ Казимира Вази та правобереж. гетьмана П. Тетері, але вже на поч. наступ. року ним оволоділо військо рос. воєводи Г. Ромодановського.

Від 1782 — міс­то (1782–96 та від 1803 — повіт., 1796–1803 — заштатне) Нов­город-Сівер. намісництва, від 1797 — Малорос., від 1802 — Черніг. губ. 1860 мешкало 7209 осіб. Наприкінці 19 ст. місто роз­ташовувалося на 374 дес. землі, в ньому налічувалося 1328 дворів, насел. складало 13 476 осіб. У цей період діяли жін. г-зія, земське міське початк. училище, ремісн. училище, двокласна церк.-приход. школа та класи початк. освіти в кожнім приході міської церкви; б-ка; лікарня, аптека, бо­гадільня; синагога; банк. 1913 відкрито чол. г-зію. У цьому році вже проживало бл. 16,5 тис. осіб. 1905–12 прокладено Моск.-Київ. залізничну магістраль (до цього часу проходила вузькоколійна залізниця). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — райцентр Кролевец. округи, 1932–39 — Черніг., від 1939 — Сум. обл. Мешканці зазнали сталін. репре­сій. Під час нім.-фашист. окупації (3 вересня 1941 — 2 вересня 1943) у околицях К. діяв партизан. загін на чолі з В. Кудрявським, що пізніше увійшов до партизан. з’єднання під командуванням С. Ковпака. На фронтах 2-ї світової війни воювало 1263 кролевчанини, з них 810 загину­ло. 1939 мешкало бл. 13,6 тис., 1959 — 14 тис., 1979 — 23,8 тис. осіб. К. здавна є осередком укр. худож. ткацтва. Вироби місц. тка­чів (рушники, скатерки, запаски, божники, панно тощо) були неодноразово відзначені низкою міжнар. нагород, зокрема медалями Париз., Лондон., Туніс. виставок. Для кролевец. рушників характерне поєднання білого та червоного кольорів. На білому фоні між густо-червоними паралел. смугами — багатий орнамент, яким ткачі передають навколиш. світ умов. знаками. Зо­крема, пряма горизонталь оз­начає землю, хвиляста — воду, хрест — вогонь. Кролевец. майстри часто зображують квітку, яка в нар. розумінні уособлює початок життя. 1922 засн. артіль худож.-декор. ткацтва «Відродження» (нині «Кролевецьке ху­дожнє ткацтво»). Працюють також комбінат хлібопродуктів, хлі­бозавод, агролісгосп, лісомислив. госп-во. У К. — 7 заг.-осв. шкіл, ПТУ, 10 дошкіл. закладів, районні Будинок дітей та юнацтва, ДЮСШ, станції юних техніків і туристів; рай. і міський Будинки культури, рай. б-ки для дітей і дорослих, школа мистецтв, Кролевецький краєзнавчий музей; центр. рай. лікарня, СЕС; від­діл. 7-ми банків. Виходить г. «Кро­левецький вісник». Щорічно в місті проходить Міжнар. літ.-мист. фестиваль «Кролевецькі рушники».

Діють реліг. громади УПЦ МП, УПЦ КП, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів, свідків Єгови. Є ботан. пам’ятка природи заг.-держ. значення Яблуня-колонія. Па­м’ятки архітектури: Спасо-Преобра­жен. церква (1875), садибні бу­динки Рудзинських (1820-і рр.) і Огієвських (серед. 19 ст.), синагога (1860-і рр.), міська упра­ва (кін. 19 ст.), жін. гімназія (1904–08), вокзал, водогінна вежа, бу­динок залізничників (усі — 1905–06). Встановлено меморіал Сла­ви на честь воїнів-кролевчан, які загинули на фронтах 2-ї світової війни, пам’ятник генерал-майо­ру Панкову, який загинув під час визволення К. від нім.-фа­шист. окупантів, пам’ятний знак «Танк» тан­кістам 9-го корпусу, який визво­ляв місто. Серед видат. уроджен­ців — автор першої друк. пам’ят­ки укр. фольклористики 18 ст. Г. Калиновський, педагог Т. Лубенець, патоморфолог, мікробіолог Ф. Омельченко, лісознавець В. Огієвський, мікробіолог, вірусолог, епізоотолог М. Рево, агроном, зоотехнік, почес. академік ВАСГНІЛ А. Редькін, фахівець у галузі рослинництва Ф. Білецький, радіофізик Г. Асєєв, конструктор воєн. техніки М. Мака­ровець, фахівець у галузі моторобудування Г. Скубачевський, фахівець у галузі електротехніки І. Федченко, лікар-радіолог О. Ма­рей, дерматовенеролог С. Тома­шевський, ортопед-травматолог О. Щербань, літературознавець А. Гурштейн, фахівець у галузі масової комунікації Б. Черняков; перекладач М. Лукаш, письмен­ник П. Кочура, поет І. Іванченко; живописець, мистецтвознавець, есеїст Олексій Грищенко, худож­ники В. Гребенник, В. Руденко; архітектор О. Маринченко; май­стрині худож. ткацтва В. Валова, С. Коноваленко; піаніст, засл. діяч мистецтв УРСР К. Михайлов, бандурист В. Жидченко; митро­полит Філофет (Ф. Лещинський; 1650–1727); громад.-осв. і військ. діяч П. Антонович (Войшин; 1811–83); Герої Рад. Союзу І. Балюк, Г. Виноградов, В. Цимбал.

У 19 ст. тут бували та поділилися у своїх творах враженнями пись­мен­ники І. Аксаков і М. Лєсков. Повертаю­чись з України до С.-Пе­тер­бурга, Т. Шевченко 25 серпня 1859 ра­зом з Ф. Лазаревським заїхав у К. до його сестри Г. Огієвської. У садибі Огієвських прой­шла остання поетова ніч в Укра­їні. Неодноразово відвідувала місто 1857–58 письменниця Мар­ко Вовчок, тут вона записувала нар. пісні та прислів’я. У 19 ст. побл. К. були великі плантації цукр. буряків Терещенків та Дол­горуких. Частину прибутків від виробництва цукру М. Терещенко витрачав на благодійництво, зо­крема давав кошти на розвиток освіти й охорони здоров’я.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю