Крошицький Михайло Павлович
КРОШИ́ЦЬКИЙ Михайло Павлович (04(16). 11. 1894, Севастополь — 04. 04. 1972, Москва, похований у Севастополі) — живописець, мистецтвознавець. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1956). Член-засновник Севастопольської асоціації художників (1923–29), член Спілки художників України (1937). Вільний слухач Вищого художнього училища при Академії мистецтв у Петрограді (нині Санкт-Петербург, 1914–18), навч. у майстернях І. Творожникова, В. Бєляєва, Г. Залемана, В. Маковського. Учасник мистецьких виставок від 1914. Працював у Севастопольській картинній галереї: науковий співробітник (1927–29), директор (1939–45), керував евакуацією її художніх цінностей до Томська (РФ); заступник директора Алупкинського палацу-музею (нині АР Крим, 1929–32); художній редактор видавництва «Коммуна» (Воронеж, РФ; 1932–34); директор Воронезького музею образотворчого мистецтва (1934–39); директор Сімферопольського художнього музею (1947–49); водночас голова Кримської спілки художників (1948–51); від 1948 — у Сімферопольському художньому училищі: директор (1949–50); викладач студії Спілки архітекторів України (1953–67). Створював портрети, пейзажі, марини, сюжетні композиції. Окремі роботи зберігаються у Сімферопольському і Севастопольському художніх музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «З недавнього минулого» (1923), «Берег біля Херсонеса» (1924), «Повстання на броненосці “Потьомкін”» (1927), «Два покоління», «Рибалки-колгоспники» (обидва — 1929), «В. Ленін на Другому селянському з’їзді» (1934), «Художник Я. Бірзгал» (1946), «Герой Радянського Союзу С. Семенюк» (1947), «Гурзуф» (1951), «Мертва хвиля» (1953), «Весна», «Художник М. Щеглов» (обидва — 1954), «Захід сонця 12 травня 1944 року. Розгром фашистів під Севастополем», «Штормить» (обидва — 1970).


