ГОЛОВАЩУ́К Сергій Іванович (30. 09. 1922, с. Соболівка, нині Брусилів. р-ну Житомир. обл. — 24. 06. 2013, Київ) — мово­знавець. Кандидат філологічних наук (1971). Закін. Київський університет (1952). Працював у системі НАНУ: 1950–58 — у видавництві; 1958–73 — молодший науковий спів­робітник, 1973–90 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту мово­знавства; 1991–98 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту української мови. Лексико­граф, спів­укладач і спів­ред. академ. словників: «Українсько-російського словника: У 6 т.» (т. 6, 1963), «Рус­ско-украинского словаря: В 3 т.» (1968; 1980–81; Державна премія УРСР у галузі н. і т., 1973), «Словника української мови: В 11 т.» (т. 8–11, 1977–80; Державна премія СРСР, 1983), «Орфо­графічного словника української мови» (1975; 1994; 1999), «Словника синонімів української мови: У 2 т.» (1999–2000; усі — Київ). Укладач «Орфо­графічного словника» (1–9 вид., 1978–94) для школи, «Словника-довід­ника з правопису» (1979), «Словника-довід­ника з правопису та слово­вжива­н­ня» (1989), словників-довід­ників «Складні випадки наголоше­н­ня» (1995; доопрац. вид. — «Словник наголосів», 2003), «Українське літературне слово­вжива­н­ня» (1995; доопрац. вид. — «Словник-довід­ник з українського літературного слово­вжива­н­ня», 2004), «Російсько-український словник сталих словосполучень» (2001; усі — Київ).