КРАВЧУ́К Василь Іванович (08. 06. 1929, с. Кіндратка Ізяслав. р-ну, нині Хмельн. обл. — 25. 11. 2015, м. Ізяслав Хмельн. обл.) — письмен­ник. Член НСПУ (1988). Обл. літ. премії ім. М. Годованця (1986), ім. С. Олій­­ника (1992), ім. С. Ру­данського (1994), ім. Н. Забіли (1995). Закін. Рівнен. пед. ін­ститут (1957), Житомир. муз. училище (1965; кл. ди­ригува­н­ня С. Каплуна). Учителював; 1959–89 — директор Ізяслав. дит. муз. школи. Писав музику на власні слова та ін. авторів. Дебютував гуморесками у зб. «Смішинки» (К., 1970). Гол. тема­тика творчості — історія та сьогоде­н­ня рідного краю. Автор ху­дож.-докум. роману про 2-у світову війну «Дні непокори» (1999) і ав­тобіогр. повістей «На теплих кри­лах лелек» (2006; обидві — Хмель­­ницький), «А Понора тече у віч­ність» (Шепетівка, 2008), зб. тво­рів для дітей «Золотиста нитка вʼється» (1985), «Квокче квочка в холодочку» (1989; обидві — Київ), «Жайворонкова школа» (Хм., 1994), «Йшов грибочок на горбочок» (К., 1995), «Веселі Василі» (1996), «Чия хатка краща?» (2002; обидві — Хмельницький), «Хатина діда Василя» (Ізяслав, 2003), «Ва­силеві веселинки» (2007), «Чом зо­зуля каже “ку-ку”?» (2010; обидві — Тернопіль). У гуморист. і сатир. творах викривав негатив­ні явища сусп. буття. Лір. поезії та прозі притаман­ні психол. достовірність, сміливість вислову. Окремі твори К. пере­кладено рос., білорус., болгар. мовами.