Возз’єднання українських земель в єдиній державі

ВОЗ­ЗʼЄ́ДНА­Н­НЯ УКРАЇ́НСЬКИХ ЗЕМЕ́ЛЬ В ЄДИ́НІЙ ДЕРЖА́ВІ — один із найви­значніших обʼєктивних результатів тривалого національно-визвольного по­ступу українського народу до соборності та державної незалежності. Важливим етапом на шляху обʼ­єд­на­н­ня українських земель став Акт злуки УНР і ЗУНР, проголошений 22 січня 1919 на Софійському май­дані у Києві. 23 січня його схвалив Трудовий кон­грес, який ре­презентував населе­н­ня всіх земель України. Однак унаслідок іноземної воєн­ної інтервенції та поразки УНР і ЗУНР Акт злуки 1919 не був сповна реалізований.

У 20–30-х рр. боротьба за соборність України тривала, зокрема її під­тримували всі політичні партії західноукраїнських земель. Уряд СРСР, у свою чергу, використовував гасло воз­зʼ­єд­на­н­ня України для екс­порту комуністичної революції та екс­пансії у країни Центральної Європи. За таємними серпнево-вересневими радянсько-німецькими договорами 1939, які поділили Центральну і Східну Європу на зони впливу, Західна Україна, Бессарабія та Пів­нічна Буковина ві­ді­йшли до СРСР. Від­повід­но до цих договорів з початком 2-ї світової війни 17–22 вересня 1939 радянські війська зайняли територію Західної України. 27 жовтня 1939 у Львові Народні збори ухвалили Декларацію про воз­зʼ­єд­на­н­ня Західної України з УРСР, а 1 листопада ВР СРСР прийняла закон про при­єд­на­н­ня Західної України до СРСР із воз­зʼ­єд­на­н­ням її з УРСР. Після того, як у кінці червня 1940 рад. армія зайняла Бес­сарабію та Пів­нічну Буковину, 2 серпня 1940 ВР СРСР при­єд­нала Пів­нічну Буковину і Хотинський, Ак­керманський та Ізмаїльський пов. Бес­сарабії до складу УРСР. Таким чином, роз­членований і національно поневолений український народ, який у той час не ви­ступав субʼєктом між­народної політики, зміг реалізувати у між­державному просторі право на соборність України. Пере­можне для СРСР закінче­н­ня 2-ї світової війни створило умови для продовже­н­ня процесу воз­зʼ­єд­на­н­ня українських земель в єдиній державі.

26 листопада 1944 зʼїзд Народних комітетів у м. Мукачеве (нині Закарпатська обл.) прийняв маніфест, яким ухвалив ріше­н­ня про вихід Закарпа­т­тя зі складу Чехо-Словач­чини і при­єд­на­н­ня його до УРСР. 29 червня 1945 між СРСР і Чехо-Словач­чиною укладено від­повід­ний договір. Воз­зʼ­єд­на­н­ня українських земель у єдиній державі мало велике значе­н­ня для подальшої долі України, зокрема воно сприяло консолідації української нації, що стало важливою перед­умовою її державно-правового самови­значе­н­ня у процесі роз­валу СРСР.

Завантажити статтю