ГА́ВЕЛ Вацлав (Havel Václav; 05. 10. 1936, Прага — 18. 12. 2011, там само) — чеський політичний діяч, письмен­ник. Навч. на екон. факультеті Тех. університету (1955–57), закін. театр. факультет АМ у Празі (1966). Від 1960 працював у театрі «Na Zábradli» (робітник сцени, асист. реж., зав. літ. частини), де 1963 здійснено першу по­становку його пʼєси — «Záhradní slavnost». Актив. учасник руху за демократизацію мистецтва, голова Клубу незалеж. письмен­ників. Після окупації Чехословач­чини військами країн Варшав. договору змушений був залишити театр, 1969 ви­да­н­ня його творів та інсценізація пʼєс заборонені. Працював на виробництві. Брав активну участь у діяльності самвидаву. Упродовж 1970–83 тричі був увʼязн. за політ. діяльність, спрямовану проти комуніст. режиму. 1975 написав від­критий лист Президенту Чехословач­чини Ґ. Гусаку, в якому критикував діяльність уряду країни. 1977 — один із засн. і лідерів демократ. руху «Хартія 77», чл. Комітету з захисту незакон­но засуджених. 1978–79 — під домашнім арештом, написав одне зі своїх найві­доміших есе «Moc bezmocnýh». 1989 — один із лідерів «оксамитової» революції, очолив демократ. рух «Громадянський форум». 29 грудня того ж року обраний Президентом Чехословач­чини, 26 січня 1993 — Чеської Республіки. У квітні 1995 в рамках держ. візиту Президента Ук-раїни в Чеську Республіку Г. під­писав між­держ. Договір про дружні від­носини та спів­робітництво між Україною і Чехією. У червні–липні 1997 здійснив держ. візит в Україну, висловивши під­тримку намірам України при­єд­натися до осн. європ. та євроатлант. структур, зокрема до Угоди про вільну торгівлю у Центр. Європі. У листопаді 2004 ви­ступив з від­критим листом на під­тримку мирної «помаранчевої» революції в Україні, закликавши до наполегливості її учасників. Почес. чл. НТШ (2004). На честь Г. в 2016 пере­йменовано бульвар у Києві.