Гайдамацький кіш Слобідської України

ГАЙДАМА́ЦЬКИЙ КІШ СЛОБІДСЬКО́Ї УКРАЇ́НИ — військовий під­роз­діл, сформований у грудні 1917 у Києві С. Петлюрою для звільне­н­ня Слобожанщини від більшовиків. Штаб коша роз­ташовувався у приміщен­ні Колегії Павла Ґалаґана. Командир — С. Петлюра, начальник штабу — О. Удовиченко. Кіш складався з 2-х куренів (чорних і червоних гайдамаків), кін­ної сотні та гарматного дивізіону. Його основу становили 600 добровольців, пере­важно колишні старшини та учні київських українізованих військових шкіл. У січні–лютому 1918 гайдамаки брали участь у боях по­близу станцій Кононівка і Гребінка, ліквідації більшовицького пов­ста­н­ня у Києві з центром на заводі «Арсенал» та обороні Києва від більшовицьких військ, під час якої Г. к. С. У. проявив себе як найбільш боє­здатний під­роз­діл українського війська. Після від­ступу з Києва пере­формований у Гайдамацький курінь. До нього при­єд­налися вільні козаки Ковенка і залишки Бог­данівського полку на чолі з О. Шаповалом. Тоді ж був організований гайдамацький гарматний дивізіон сотника К. Смовського. Курінь брав участь у боях за звільне­н­ня України від більшовиків, зокрема 1 березня 1918 на чолі з С. Петлюрою в авангарді українських військ уві­йшов до звільненого Києва. Під час реорганізації української армії у березні 1918 під командува­н­ням під­полковника О. Удовиченка включений до складу Запорозького корпусу. Згодом пере­формований у 3-й Гайдамацький піхотний полк під командува­н­ням полковника В. Сікевича, у червні 1919 — в Гайдамацьку бригаду 4-курін­ного складу з гарматним дивізіоном і кін­ною сотнею. Командував бригадою отаман О. Волох.

Завантажити статтю