Волошинович Олександр

ВОЛОШИНО́ВИЧ Олександр (02. 02. 1881, с. Липовець, нині Польща — не раніше літа 1965, Братислава) — український громадський діяч у Словач­чині. Дядько Б.-І. Антонича. Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1911). Був інтернований у концентраційному таборі Талергоф (побл. м. Ґрац, нині Австрія; 1914–16). Один із керівників Руської народної ради у м. Сянок (Польща; кін. 1918). У складі делегації від Ради у січні 1919 в м. Кошиці (нині Словач­чина) ви­ступив у справі при­єд­на­н­ня Лемківщини до Чехо-Словацької Республіки, за що був засуджений польс. владою контумаційно до смертної кари і залишив Польщу. Від 1919 працював у жупанаті м. Требушів, згодом начальник Требушівського, пізніше Михаловецького округів (нині Словач­чина). За його пропозицією до 10-річчя Чехо-Словацької Республіки у м. Михалівці споруджено памʼятник А. Добрянському. Був зна­йомий із Ю. Ставровським-Попрадовим, І. Франком, В. Гнатюком.

Літ.: Мацинський І. Іще одна сторінка із Меджилабірецької долини // Нар. календар. Пряшів, 1986.

Ф. Ковач

Завантажити статтю