КРАСНОСІ́ЛЬСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура. Датована 9 тис. до н. е. Поширена у бас. Припʼяті, Німану, Верх­нього Дні­пра. В Укр. Поліс­сі від­крито й досліджено стоянки побл. сіл Красносі­л­ля (Володимирец. р-ну), Великий Мидськ (Костопіл. р-ну; обидва — Рівнен. обл.), Лютка (Старовижів. р-ну), Самари (Ратнів. р-ну; обидва — Волин. обл.), Раска (Бородян. р-ну Київ. обл.); в ур­очищі Бір у Новгород-Сівер. р-ні Черніг. обл. Кремʼяний інвентар — грубі черешкові наконечники стріл, одноплощин­ні нуклеуси, короткі скребачки, ретушовані різці на від­щепах; техніка роз­колюва­н­ня кременю — від­щепова. Мешкаючи у холодних умовах льодо­викової доби, красносіл. насел., ймовірно, полювало на пн. оленів. Походить від культури Лінгбі, насел. якої при­йшло у Поліс­ся з Заходу (на ран­ніх красносіл. сто­янках зна­йдено притаман­ні цій культурі великі наконечники). Піс­­ляльодовикове потеплі­н­ня бл. 10 тис. р. тому при­звело до транс­формації фінальнопалеоліт. К. к. у мезоліт. пісочнорівську культуру.