ВО́РОН Андрій Михайлович (псевд. і крипт.: А. В-н, Сиґма; 07. 11. 1901, с. Чоума Угочан. комітату, нині с. Затисівка Вино­градів. р-ну Закарп. обл. — 22. 06. 1962, м. Хуст Закарп. обл.) — громадський і культурний діяч, журналіст, письмен­ник. Закін. Ужгород. учител. семінарію (1921). Учителював на Закарпат­ті (1921– 38), був ред. часопису «Пластун» (м. Севлюш, нині Вино­градів), пом. ред. г. «Русинъ» (Ужгород), де публікував крит. стат­ті («Ци є общерус­скій язык?», ч. 134), нариси («Хуст», ч. 178; «Вызницка долина», ч. 236), пере­клади з чес. мови творів Й. Махара, К. Гавлічка-Боровського, А. Гартла. Спів­працював з період. ви­да­н­нями Закарпа­т­тя, де друкував актуал. стат­ті («Пишҍть всюди и все по руськи» // г. «Свобода», 1928, ч. 18), оповіда­н­ня та образки, етногр. роз­відки про культуру та побут гуцулів (ж. «Пчілка», 1926, ч. 5–6; 1927, ч. 9–10; ж. «Під­карпатська Русь», 1931, ч. 1–2, 7–10; 1932, ч. 1–3; г. «Нова Свобода», 1938, ч. 38; г. «Літературна неділя», 1941, ч. 9–10). Укладач (із М. Храпком) «Альманаху під­карпатських українських письмен­ників» (Севлюш, 1936), де вміщено також його оповіда­н­ня «Василька проганяють», «Смертний потяг», «Марійка пастушкою». Автор зб. оповідань «Гуцульська помста» (Унґвар, 1944). За часів Карпат. України — секр. міністра господарства Ю. Ревая та ген. секр. Укр. нац. обʼ­єд­на­н­ня (січень–березень 1939). Після окупації Карпат. України гортист. Угорщиною В. увʼязнили. Пере­бував у таборі у Варюлопоші та у Вино­градів. вʼязниці. З приходом рад. військ заарешт. як укр. бурж. націоналіст, однак не­вдовзі звільн. 1944–45 — пере­кладач з чес. та угор. мов у рад. армії; 1945–46 — викладач Хуст. пед. училища; 1946–61 — у різних організаціях та на під­приємствах (під по­стій. на­глядом КДБ). Пере­клав кн. «Основы руськоҍ и культурноҍ политики» А. Гартла (Уж., 1923) та оповіда­н­ня «Дві от­даниці» М. Йокая (Унґвар, 1942).