Вороний Юрій Георгійович
ВОРОНИ́Й Юрій Георгійович (09(21). 08. 1895, с. Журавка Пирятин. пов. Полтав. губ., нині Варвин. р-ну Черніг. обл. — 13. 06. 1961, Київ) — лікар-хірург. Доктор медичних наук (1950). Син Георгія, внук Феодосія Вороних, чоловік В. Нечаївської. Учасник 1-ї та 2-ї світ. воєн. Навч. на мед. факультеті Університету св. Володимира у Києві (від 1913), закін. Київ. мед. академію (1921). Під час воєн. дій 1918– 20 — у загонах Армії УНР; учасник бою під Крутами; далі — у військах С. Петлюри (за усними свідченнями). Працював під керівництвом М. Волковича і О. Черняхівського у Київ. та В. Шамова у Харків. мед. інститутах (1926–31). Від 1931 — директор та завідувач кафедри Херсон. вироб. мед. інституту; від 1936 — завідувач кафедри Харків. стоматол. інституту, одночасно — старший науковий співробітник Всеукр. інституту невідклад. хірургії і переливання крові (Харків). 1946–50 — зав. урол. відділ. міської та обл. лікарень Житомира; в Київ. інституті експерим. біології та патології (1950–53) та Київ. інституті переливання крові та невідклад. хірургії (1953–61). Осн. напрями наук. діяльності: приживлення пересаджених органів і тканин та зміни у звʼязку з цим імунної реактивності; консервація органів і тканин; травматичний шок; білкові кровозамінники. Від 1927 займався наук.-експерим. працею над проблемою приживлення тканин і органів (вільної пересадки відрізаної цілої ноги, нирки собаки та ін.). Вперше у світі пересадив консервов. нирку людині (1933), робив спроби підшивання консервов. нирки хворим з тяжким перебігом гломерулонефриту (1950). В. — фундатор теорії біофіз. походження раку і його лікування.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Матеріали до вивчення ролі біологічних чинників у проблемі трансплантації чоловічої статевої залози. Х., 1930; До питання про специфічні комплементи — зв’язуючі антитіла за вільного пересаджування нирок з застосуванням шва судин // Укр. мед. архів. 1931. Т. 6, ч. 1; Die Immunität bei Organtransplantation // Über spezifische komplement bindende Antikörper bei freier Nierantrans plantation mittelst Gefäßnaht. Archiv für klinische Chirurgie. 1932. Bd. 171, Heft 2; К вопросу о блокаде ретикуло-эндотелиального аппарата у человека при некоторых формах отравлений сулемой и о свободной пересадке целой почки, взятой от трупа, как метод лечения анурий при этом отравлении // Тр. Всеукр. ин-та неотлож. хирургии и переливания крови. 1934. Вып. 1; До питання про перебіг оксидаційних процесів при травматичному шоці // Експерим. медицина. 1940. Вип. 4; Пересадка консервированной трупной почки как метод биостимуляции при тяжелых нефритах // ВД. 1950. № 9; Про сечовидільну роботу пересадженої нирки з перших днів її приживлення // МедЖ. 1953. Т. 23, ч. 3; О значении нервной системы при пересадке органов и тканей от одного организма к другому // Тр. Военно-мед. академии. 1953. Т. 55; К вопросу о преодолении видовой специфичности при пересадке гетерогенных опухолей у собак // Проблемы пересадки и консервации органов и тканей: Тр. 1-й Всесоюз. конф. по проблемам тканевой несовместимости и трансплантации органов и тканей. 1957, 24–27 дек. Москва, 1959.
Людина 