ГІРКО́ Прокіп Андрі­йович (08(20). 07. 1892, с. Текелівка Херсон. губ., нині Долин. р-ну Кіровогр. обл. — 02. 08. 1973, Київ) — вчений-агроном, ґрунто­знавець. Професор (1932). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. університет та с.-г. ін­ститут (обидва — 1923). Працював у Центр. агрохім. лаб. Нар. комісаріату землеробства УСРР (1928–30); від 1931 — завідувач кафедри агрохімії Київ. агроекон. ін­ституту (згодом обʼ­єд­наний з Київ. ін­ститутом механізації та електрифікації с. господарства); за сумісництвом — зав. агрохім. від­ділу Всесоюз. ін­ституту махорк. промисловості (від 1930) та лаб. Укр. НДІ хімізації (1935); від 1936 — професор кафедри агрохімії Київ. с.-г. ін­ституту, де водночас з пере­рвами був заст. дир. з наук. і навч. частини та деканом факультету ґрунто­знавства й агрохімії; під час 2-ї світової війни — у Казах. ін­ституті землеробства (Алма-Ата, нині Алмати): ст. н. с., зав. агрохімічної лаб., завідувач від­ділу зерн. культур, в. о. дир. Роз­робляв про­блеми під­вище­н­ня родючості ґрунту та врожайності тютюну і махорки, зокрема ви­вчав вплив на врожай і якість, а також рівень накопиче­н­ня нікотину в сортах махорки різних форм добрив та їхніх комбінацій залежно від часу внесе­н­ня. Досліджував ефективність каратауських фосфоритів під с.-г. культури.