ГНАТЮ́К Іван Федорович (21, за паспортом — 27. 07. 1929, с. Дзвиняча, нині Збараз. р-ну Терноп. обл. — 05. 05. 2005, м. Борислав Львів. обл.) — поет. Член НСПУ (1967). Національна премія України імені Т. Шевченка (2000), Обл. літ. премія ім. М. Шашкевича (1995). Учасник визв. змагань УПА. Навч. в Кременец. пед. училищі (від 1947). У 1948 заарешт. за звинуваче­н­ням у спів­робітництві з ОУН, засудж. до 25 р. таборів. Покара­н­ня від­бував на Колимі (РФ). 1956 звільн. за станом здоровʼя. Працював у радго­спі Микол. обл. Згодом пере­селився до Борислава. Друкуватися почав 1960. Для Г. характерна традиц. поетика і схильність до пристрас. публіцист. інтонації, часом гнівної інвективи. Опублікував також кн. спогадів «Без­доріж­жя» (Х., 2002) та публіцистики «Свіжими слідами» (Х., 2004). Пере­клав окремі твори білорус. (Н. Гілевич, А. Вертинський, Г. Буравкін, С. Понизник та ін.), польс. (В. Броневський, Ц. Норвід, Л. Стафф), серболужиц. (Г. Зейлер) поетів. Окремі вірші Г. пере­кладено білорус., естон., іспан. та рос. мовами.