ГРИШКО́ Михайло Степанович (14(27). 02. 1901, м. Маріуполь, нині Донец. обл. — 03. 06. 1973, Київ) — спів­ак (драматичний баритон). Народний артист СРСР (1950). Сталінcька премія (1950). На­вчався у церковно-парафіяльній школі, спів­ав у церковному хорі, де здобув зна­н­ня з елементарної теорії музики, навики з правильної по­становки голосу, співу в ансамблі тощо. Згодом спів­ав у архі­єрейському хорі. Працював на Азовському і Чорноморському флоті, Маріупольському заводі. Закінчив Одеський муз.-драматичний ін­ститут (1927; кл. Ю. Рейдер). Соліст Одеського (1925–27), Харківського (1927–36), Грузинського (1934–35), Київського ім. Т. Шевченка (1935–64) театрів опери та балету. Під час 2-ї світової війни у складі концертної бригади ви­ступав перед бійцями Пд.-Зх. фронту. Мав рідкісний за красою і силою голос, могутній і разом з тим мʼякий, багатий на обертони, гнучкий, польотний і водночас рівний, вільного й легкого звуча­н­ня в межах усього діапазону. Майстерно володів диха­н­ням, кантиленою, піаніс­сімо, філіровкою звука, чіткою дикцією. У виконав. мистецтві по­єд­нував традиції вітчизн. вокал. школи та італ. бельканто (пере­йняв від Ю. Рейдер, яка працювала в опер. театрах Італії). Виконав. манері притаман­ні екс­пресія, схильність до втіле­н­ня драм. муз.-сценіч. образів, надава­н­ня їм рис монументальності, орган. по­єд­на­н­ня високої вокал. та актор. техніки. Володів великим і різноплановим у хронологіч. й стильовому від­ноше­н­нях опер. і концерт. репертуаром. Створив понад 30 муз.-сценіч. образів у операх укр., рос., зх.-європ. композиторів. 1-й виконавець низки камерно-вокал. композицій Л. Ревуцького, К. Данькевича, П. Майбороди, Ю. Мейтуса, А. Кос-Анатольського, Г. Жуковського. У концертах виконував також фрагменти партій з опер О. Бородіна, П. Чайковського, Дж. Верді, С. Рахманінова, камерно-вокал. твори С. Гулака-Артемовського, В. Заремби, М. Лисенка, Д. Січинського, Я. Степового, П. Гайдамаки, Г. Майбороди, М. Глінки, М. Римського-Корсакова, М. Мусоргського, О. Бородіна, Ц. Кюї, П. Чайковського, А. Рубінштейна, Л. ван Бетговена, Ф. Шуберта, Р. Шуман­на, Р. Ваґнера, Дж. Пуч­чіні, Ж. Мас­сне, Е. Ґріґа та ін., укр. та рос. нар. пісні. Знімався у муз. к/ф «Щит Джургая» (1944). Серед оперно-сценіч. партнерів — А. Неж­данова, Л. Собінов, Д. Смирнов. Записав на грамплатівки арії з опер, романси укр., рос., зх.-європ. композиторів, українські народні пісні. Гастролював у містах СРСР. Вокал. мистецтво Г. високо цінували диригенти Н. Рахлін, А. Тосканіні, спів­аки П. Норцов, Д. Пірс. 1981 у Києві на будинку, де проживав Г. (вул. Хрещатик, № 15), встановлено мемор. дошку з його бронз. барельєф. порт­ретом (скульптор М. Ропай, арх. А. Ігнащенко).