БОНЧ-ОСМОЛО́ВСЬКИЙ Гліб Анатолі­йович (22. 10(03. 11). 1890, с. Блонь, нині Мінської обл., Білорусь — 01. 11. 1943, Казань) — археолог, антрополог, етно­граф. Доктор історичних наук (1941, без захисту дис.). Закін. Петрогр. університет (нині С.-Петербург, 1922). Учасник 1-ї світової війни. 1910–13 спів­працював з Руським етногр. музеєм. 1924– 30 — асистент кафедри антропології Ленінгр. університету. Від 1930 — старший науковий спів­робітник Держ. академії історії матеріал. культури та ст. спеціаліст Геол. ін­ституту АН СРСР. Ре­пресов. 1937, до 1940 пере­бував на заслан­ні у Воркуті. Від 1940 проживав під Ленін­градом. Помер в евакуації. Досліджував памʼятки палеоліту, мезоліту й неоліту Криму, а також доби бронз. і ран­ньозаліз. віків: Киїк-Коба, Шайтан-Коба, Сюрень, Шан-Коба, Фатьма-Коба, Кукрек та ін. За­пропонував нові методики роз­відок і роз­копок палеоліт. памʼяток, за­стосував методи статист. обробки камʼяних артефактів, роз­робив культурно-хронол. схему роз­витку культур пів­острова в камʼяну добу. Від­крив перше на тер. Сх. Європи похова­н­ня неандертальця.