БРАТУ́СЬ Василь Дмитрович (26. 12. 1916(08. 01. 1917), с. Дашковське, нині Актюбин. обл., Казах­стан — 11. 10. 2008, Київ) — лікар-хірург. Батько В. Братуся. Доктор медичних наук (1962), професор (1963), член-кореспондент НАНУ (1972) та АМНУ (1993). Заслужений діяч науки і техніки України (1988). Премія ім. О. Богомольця АН УРСР (1968), Державна премія УРСР (1982). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Державні нагороди СРСР. Закін. Куйбишев. військ.-мед. академію (1940). Під час 2-ї світової війни працював хірургом у шпиталі; від 1946 — асист., доцент, 1956–59 — ректор Київ. ін­ституту вдосконале­н­ня лікарів, 1959–66 — Київ. мед. ін­ституту, одночасно зав. (1964–92), професор (від 1992) каф. хірургії. Міністр охорони здоровʼя УРСР (1954–56; 1968–75). Депутат ВР УРСР трьох скликань. Осн. напрями наук. діяльності: хірург. лікува­н­ня захворювань органів травле­н­ня, лікува­н­ня опіків; дослідж. історії роз­витку мед. науки, організація охорони здоровʼя. Вперше в Україні дослідив і описав патогенез і лікува­н­ня опік. шоку, дермотранс­плантацію опік. ран, диференц. діагностику та лікува­н­ня гострих шлунк.-кишк. кровотеч. Член Між­нар. асоц. хірургів, за­ступник голови правлі­н­ня Укр. наук. товариства хірургів.