КОСО́ВСЬКИЙ Володимир Іванович (28. 07. 1923, с. Ве­прик Фастівського р-ну, нині Київської обл. — 29. 05. 2000, там са­­мо) — письмен­ник, громадський діяч. Член Національної спілки письмен­ників України (1996). Літературна премія імені В. Марченка (1997). На­вчався у Київському залізничному технікумі (1938–41). Після окупації Київщини всту­­пив до Організації українських націоналістів. Писав вірші від 1938 про тризуб і національний прапор; виготовляв листівки з критикою німецького і сталінського режимів, був станичним ра­йон­ної організації. 1943 радянським військовим трибуналом засуджений до 20-ти років каторжних робіт і 5-ти років по­збавле­н­ня громадянських прав, покаран­ня від­бував у воркутинських таборах (РФ). Звільнений 1956. Закінчив Ки­­ївське медичне училище (1959). Працював фель­­дшером. Один з організаторів, старший науковий спів­робітник Меморіального музею-садиби К. Стеценка у с. Ве­прик (1969). Допомагав І. Гончару у пошуках екс­понатів для його музею. Автор збірки невільницьких поезій «В терні колючому» (1993), віршів для дітей «Я б сипав райські самоцвіти» (1995); статей у періодиці про С. Палія, К. Стеценка, ре­пресованих діячів української куль­­тури, зі­браних у книгах «Як рвалися струни на кобзі» (1997; усі — Ки­­їв). Друкував добірки поезій у колективних збірках «З облоги ночі» (1993), «Тризуб: Поезія» (1997; обидва — Київ), альманасі «Біль», журналах «Зона», «Державність», «Укра­­їнська культура». Брав участь у створен­ні документального фільму «Невіль­­ник — брат, невільниця — сестра» (1990, режисер Г. Давиденко, студія «Київнаукфільм»), присвячений родині Косов­­ських. Упорядковано книгу ви­браного К. «Дума ден­­на й нічна» (К., 2001). У м. Фастів 2003 засновано щорічну літературно-мистецьку премію імені К.