Костенко Володимир Полієвктович
КОСТЕ́НКО Володимир Полієвктович (08(20). 09. 1881, м-ко Великі Будища, нині село Дикан. р-ну Полтав. обл. – 14. 01. 1956, Ленінград, нині С.-Петербург) – фахівець у галузі кораблебудування. Син Полієвкта, брат Михайла Полієвктовича, батько Михайла Володимировича Костенків. Сталін. премія (1950). Держ. нагороди Рос. імперії та СРСР. Закін. Мор. інж. уч-ще (м. Кронштадт, нині Ленінгр. обл., 1904). Від травня 1904 – пом. будівничого, від серпня – корабел. інж. броненосця «Орел» (обладнав його системою швидкого вирівнювання крену та диферента). Під час рос.-япон. війни 1904–05 на броненосці у складі 2-ї тихоокеан. ескадри здійснив перехід на Далекий Схід і взяв участь у Цусім. бою, після поразки у якому потрапив у полон. 1906 повернувся у Росію. Відтоді – пом. будівничого броненосця «Андрій Первозванний». 1907 відряджений у Велику Британію для нагляду за побудовою броненос. крейсера «Рюрік»; від 1908 – конструктор Мор. тех. ком-ту в С.-Петербурзі. У березні 1910 заарешт., у липні того ж року за звинуваченнями у приналежності до партії есерів і причетності до підготовки замаху на Миколу ІІ засудж. до 6-ти р. каторги. За клопотанням О. Крилова та мор. міністра І. Григоровича 1911 помилуваний імператором. Від 1912 – нач. тех. суднобуд. контори Т-ва Микол. з-дів і верфей «Наваль», згодом – гол. інж. з-ду «Наваль» (до 1917 під його кер-вом збудовано бл. 150 суден). Після Лютн. революції 1917 обраний міським головою Миколаєва. Навесні 1918 з метою уникнути руйнувань здав місто австро-нім. військам, однак після того, як не зміг придушити повстання робітників на чолі з більшовиками, був заарешт. окупац. владою. Звільнений на вимогу громадськості, переїхав до Одеси. Зі встановленням у Миколаєві рад. влади працював тех. кер. з-ду «Наваль». 1922–24 – нач. упр. пром-сті Вищої ради нар. госп-ва УСРР (Харків); від 1924 – чл. правління з тех. частини «Судотресту» (Ленінград). 27 грудня 1928 заарешт., 9 червня 1929 засудж. до розстрілу, заміненого на 10 р. ув'язнення. 1931 звільнений. Відтоді – гол. інж. Держ. союз. проект. ін-ту-2 (Ленінград), що займався реконструкцією старих і побудовою нових суднобуд. з-дів. 25 лютого 1941 заарешт., звинувачений у шкідництві. У червні 1942 виправданий і поновлений на роботі. Під його кер-вом розроблено проект відновлення суднобуд. з-дів у Миколаєві. Досліджував проблеми теорії суден, прогресивні методи суднобудування (побудова суден у сухих доках, великосекційне збирання тощо). Автор монографії «Теория корабля. Сопротивление воды движению судов» (1926), спогадів «На “Орле” в Цусиме: Воспоминания участника русско-японской войны 1904–05» (1955; обидві – Ленінград). Був прототипом інж. Васильєва у кн. О. Новикова-Прибоя «Цусима». У С.-Петербурзі йому встановлено мемор. дошку.
Літ.: Смирнов Г. В. Владимир Полиевктович Костенко. Москва, 1995; Його ж. Жизнь и деятельность кораблестроителя В. П. Костенко. С.-Петербург, 2000.
Р. В. Пилипчук